НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОН

* Умовні позначення на археологічних картах

 

ПОСЕЛЕННЯ ВАСИЛІВСЬКА ЗАТОКА. Доба Бронзи.

Знаходиться за 5 км на схід від села Василівка, на північному березі Василівської затоки Сивашу, на рівні 5-7 м над водою.
Відкрите (1984), досліджувалось шурфовкою (1988) та обстежене (1990, 2003) М. Оленковським. Площа пам’ятки, витягнутої вздовж берегового обриву, 40х100 м. Шурфовкою виявлено культурний шар у голоценовому грунті, на глибині 7-38 см.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних посудин (частина з яких прикрашена гладким валиком), фрагментів жаровень, абразивних знарядь з каменю-пісковику, шматків перепаленої обмазки або печини, кісток тварин.
Розкопки не проводились. У 1989 році на три чверті знищене спорудженням “захисного?” каналу “Схід-Захід” (одного з радянських “проектів століття”, науково необгрунтованого та екологічно шкідливого). Відноситься до сабатинівської культури доби пізньої бронзи (14-13 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ВОЗНЕСЕНКА 1. Середньовіччя.

Знаходиться за 1 км на південний захід від села Вознесенка, на східному березі Сергіївської затоки Сивашу, на розі, утвореному впадінням давньої балки, на висоті до 2 м над рівнем води.
Відкрите (1988) та обстежене (2003) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Схиловими змивами оголюється культурний шар по кромці берега, на протязі до 40 м, у верхній частині засолонцьованого голоценового грунту.
Археологічний матеріал складається з уламків різноманітних середньовічних амфор, у меншій мірі з уламків ліпного посуду та гончарного посуду з червоним ангобом, прясла зі стінки амфори, численних фауністичних залишків.
Розкопки не проводились. Є місцем відносно довготривалого стійбища середньовічних кочовиків (10-13 ст.).

ПОСЕЛЕННЯ ВОЗНЕСЕНКА 3. Середньовіччя.

Знаходиться за 2,1 км на південь від села Вознесенка, на береговому виступі, що вдається у Сиваш, на терасовидному уступі, заввишки 1,5-1,8 м від рівня води.
Відкрите (1988) та обстежене (2003) М. Оленковським. Культурний шар простежується на крутому схилі берега, у голоценовому грунті, на протязі до 30 м. Площу пам’ятки не встановлено.
Археологічний матеріал складається з фрагментів керамічного посуду та великої кількості кісток тварин. Біля половини керамічних знахідок належать уламкам ліпних горщиків. Значною пропорцією уламків представлено червоноглиняні амфори, часто з рифленою поверхнею. Зустрінуто й фрагменти сіроглиняних гончарних посудин.
Розкопки не проводились. Пам’ятка майже не пошкоджена. Є залишками стійбища скотарів, найвірогідніше періоду раннього середньовіччя (6-9 ст.).

ПОСЕЛЕННЯ ВОЗНЕСЕНКА 4. Доба Бронзи.

Знаходиться за 2,4 км на південь від села Вознесенка, на березі Сивашу, заввишки 2,0-2,4 м над рівнем води.
Відкрите (1988) та обстежене (2003) М. Оленковським. Орієнтовна площа пам’ятки 15х20 м. Культурний шар виклинюється на крутому береговому схилі, з товщі осолонцьованого голоценового грунту.
Археологічний матеріал представлено уламками ліпних керамічних горщиків, крем’яними виробами (грубі пластини та відщепи) й кістками тварин.
Розкопки не проводились. Пам’ятка відносно доброї збереженості. Є залишками скотарського стійбища катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ДРУЖЕЛЮБІВСЬКИЙ ВИСТУП 1. Доба Бронзи.

Знаходиться за 4,3 км на південний захід від села Дружелюбівка, на розі, утвореному берегами Сивашу та невеликої балки, на висоті 4-4,5 м над рівнем води.
Відкрите (1985) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Розмір пам’ятки не встановлено. Підйомний матеріал вимивається з верхньої кромки берегового схилу (культурного шару) на протязі до 25 м.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних горщиків, у т. ч. прикрашених лінійним заглибленим орнаментом, та кількох крем’яних відщепів.
Розкопки не проводились. Дуже незначну частину пам’ятки пошкоджено схиловими змивами. Стійбище скотарів катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ДРУЖЕЛЮБІВСЬКИЙ ВИСТУП 4. Середньовіччя.

Знаходиться за 4,3 км на південний схід від села Дружелюбівка, на березі Сивашу, на розі утвореному впадінням давньої балки, на висоті 2,0-2,5 м над рівнем води.
Відкрите (1991) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Орієнтовна площа пам’ятки 20х40 м. На кромці крутого берегового схилу чітко простежується культурний шар.
Археологічний матеріал представлено численними уламками гончарного червоноглиняного посуду (глечики та горщики, іноді з коричневою поливою або червоним ангобом), фрагментами: черепиці, люльки для паління, залізного клівця та невизначених залізних виробів, а також залізними шлаками.
Розкопки не проводились. Частину площі пошкоджено схиловими змивами. Є залишками скотарського пізньосередньовічного стійбища (16-17 ст.), пов’язаного, найвірогідніше, з ногайцями.

ПОСЕЛЕННЯ ДРУЖЕЛЮБІВСЬКИЙ ВИСТУП 5. Середньовіччя.

Знаходиться за 4,6 км на південний схід від села Дружелюбівка, на пласкому терасовидному майданчику, що примикає до схилу корінного берега Сивашу, на висоті до 1,4 м над рівнем води.
Відкрите (1991) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Підйомний матеріал залягає на площі 4х18 м, на береговому схилі майданчику, де простежується виразний культурний шар.
Археологічний матеріал представлено уламками амфор, невизначених залізних речей та кістками тварин.
Розкопки не проводились. Частину площі пошкоджено схиловими змивами. Є стійбищем скотарів періоду розвинутого або пізнього середньовіччя (13-16 ст.).

ПОСЕЛЕННЯ ДРУЖЕЛЮБІВСЬКИЙ ВИСТУП 6. Доба Бронзи.

Знаходиться за 6,0 км на південний схід від села Дружелюбівка, на розі, утвореному впадінням балки у Сиваш, на висоті 4,0-4,5 м над рівнем води.
Відкрите (1991) та обстежене (2001) М. Оленковським. Орієнтовний розмір пам’ятки 20х40 м. Сліди культурного шару простежуються в обриві берега балки.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних глиняних горщиків та кісток тварин.
Розкопки не проводились. Невелика частина пошкоджена схиловим розмивом берега балки. Є залишками скотарського стійбища катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

СТОЯНКА ВОЗНЕСЕНКА ІV. Пізній Палеоліт.

У 2001 р. Кабміном України цій унікальній стоянці надано статус пам’ятки національного значення. Знаходиться за 5 км на південний захід від села Заозерне, на східному березі Сергіївської затоки Сивашу, у нижній частині похилого схилу, що плавно переходить від плато (заввишки 19-20 м) до берегового обриву (заввишки 1,5-2,0 м), на розі, що дугою вдається у Сиваш.
Відкрита (1988), досліджувалась шурфовкою та розкопками (1988, 1990-1993) й обстежена (2003) М. Оленковським. Розкопом та трьома шурфами досліджено 125 кв. м площі пам’ятки. Досліджено три культурні шари пізнього палеоліту.
Нижній культурний шар. На дослідженій розкопками частині – слабконасичений знахідками. По вертикалі не перевищує 12 см. Виявлено до десятка крем’яних виробів та біля 30 уламків кісток тварин (фрагменти зуба мамонта, кістки волохатого носорога та крупних копитних).
Середній культурний шар. Найбільш цінний та інформативний. Має чітку планіграфію. На дослідженій розкопом площі виділено 3 скупчення археологічного матеріалу. Одне із скупчень пов’язане з овальним (0,8х1,0 м) вогнищем простого типу. Друге – округле, діаметром до 5 м, скоріш за все пов’язане з наземним житлом легкої конструкції типу вігваму або чуму. Третє – овальне (1х1,5 м), є виробничим місцем.
Археологічна колекція, отримана розкопками, складає 440 крем’яних виробів та понад 40 уламків кісток. Фауністичні залишки належать коню, вовку та бабаку. За археологічними показниками стоянка цього шару може датуватись у межах 24-22 тис. років до наших днів. Культурну належність не встановлено.
Верхній культурний шар. Представлений тільки нечисленними крем’яними виробами, які не утворюють скупчень.
Біля 600 крем’яних виробів зібрано у берегових розмивах. Колекція складається зі змішаного матеріалу (часу пізнього палеоліту, неоліту, доби ранньої бронзи). Знайдено також керамічний матеріал доби бронзи та раннього залізного віку.
Дослідження показали, що береговий ріг з пам’яткою був привабливим у різні епохи. Короткотермінові стоянки мисливців кам’яного віку та стійбища скотарів (катакомбної культури доби ранньої бронзи й скіфів) існували тут багатократно: тричі у пізньому палеоліті (25-20 тисяч років тому), на початку неоліту (6 тисяч. до н.е.), у 20-18 ст. до н.е., у 4 ст. до н.е. Більша частина площі пам’ятки вже знищена абразіонними процесами Сивашу та глиняним кар’єром.
Може використовуватись у туристичній галузі.

ПОСЕЛЕННЯ ПІВОСТРІВ СТРІЛКА. Доба Бронзи.

Знаходиться за 9,4 км на південь від села Заозерне, на західному березі півострова “Стрілка”, на рівні 2,4-2,5 м над поверхнею води.
Відкрите (1988) та обстежувалось (1992, 2003) М. Оленковським. Площу не встановлено. Матеріал виявлено тільки у розмивах берега. Культурний шар простежено у береговому відслоненні, на протязі до 25 м., у товщі голоценового грунту.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпного керамічного посуду (горщики та миски-сковорідки), крем’яного скобеля та кісток тварин.
Розкопки не проводились. Частину пам’ятки вже знищено абразіонними процесами Сивашу. Є залишками стійбища скотарів білозерської культури доби пізньої бронзи (12-11 ст. до н.е.

СВЯТИЛИЩЕ-ЗОЛЬНИК ВЕЛИКА ЗАТОКА. Ранній Залізний вік.

Знаходиться за 6,3 км на південь від села Заозерне, на східному березі однієї з заток Сивашу, на перемичці, що з’єднує материк з півостровом “Стрілка”, на висоті 1,7-2,2 м над рівнем води.
Відкрите (1988), досліджувалось шурфовкою (1988) та обстежувалось (2003) М. Оленковським. Площа пам’ятки 25х60 м, витягнута вздовж берега. Структурно складається з двох овальних лінз попелу, що вміщують археологічні знахідки. Шурфовкою встановлено, що їх потужність досягає 1 м.
Археологічний матеріал численний та різноманітний. Складається з уламків різнотипних амфор та глечиків, гончарних сіроглиняних (у т.ч. лощених) та червонолакових посудин. Значно меншою кількістю уламків представлено ліпний посуд. Є абразивні знаряддя з каменю-пісковику. Численні кістки тварин.
Розкопки не проводились. Незначна частина пам’ятки пошкоджена схиловими змивами. Є, скоріш за все, культовим місцем мешканців однокультурного та одночасового поселення, відкритого у 1 км на захід, на тому ж самому березі затоки, й вже повністю зруйнованого глиняним кар’єром. Належить сарматам (1-3 ст.).

ПОСЕЛЕННЯ ОВЕР’ЯНІВСЬКИЙ ВИСТУП 2”а”. Доба Бронзи.

Знаходиться за 2,7 км на захід від села Овер’янівка, на березі Сивашу, на висоті 0,5-1,0 м над рівнем води.
Відкрите (1990) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Культурний шар простежується у береговому обриві, на протязі до 25 м, у голоценовому грунті, на глибині 0,2-0,5 м. Матеріал зібрано у берегових розмивах.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних горщиків (у т. ч. прикрашених валиками з насічками) та мисок, крем’яного знаряддя, кісток тварин.
Розкопки не проводились. Частково знищене абразіонними процесами Сивашу. Є залишками скотарського стійбища, вірогідно, ранньої пори білозерської культури доби пізньої бронзи (13-12 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ОВЕР’ЯНІВСЬКИЙ ВИСТУП 2. Доба Бронзи.

Знаходиться за 2,8 км на захід від села Овер’янівка, на березі Сивашу, на висоті 0,7-1,1 м над рівнем води.
Відкрите (1990) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено, але за залишками культурного шару, що простежується у береговому обриві, завдовшки вона не перевищувала 40 м. Знахідки залягають у горизонті голоценового грунту, на глибині 0,2-0,5 м. Майже увесь матеріал зібрано у розмиві берега.
Археологічний матеріал складається з численних уламків глиняних горщиків (у тому числі прикрашених валиками з вдавленнями), невеликої кількості фрагментів тонкостінних лощених кубків, бронзової пластинки та значної кількості кісток тварин.
Розкопки не проводились. Є усі підстави стверджувати, що значна частина поселення вже знищена абразіонними процесами Сивашу. Відноситься до раннього етапу білозерської культури доби пізньої бронзи (13-12 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ОВЕР’ЯНІВСЬКИЙ ВИСТУП 3. Доба Бронзи.

Знаходиться за 2,8 км на південний захід від села Овер’янівка, на березі Сивашу, заввишки 1,7-3,0 м над рівнем води.
Відкрите (1990) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Розмір пам’ятки не встановлено. Свіжевимитий матеріал засвідчує наявність збереженої ділянки культурного шару. Археологічний матеріал зібрано у розмивах берега на протязі до 100 м.
Археологічний матеріал представлено уламками ліпних мисок, горщиків (у т.ч. прикрашених гладкими горизонтальними та такими, що опускаються, валиками й прокресленими по сирій глині паралельними заглибленнями), абразивними знаряддями з пісковику та кварциту, кістками тварин.
Розкопки не проводились. У більшості вже знищене абразіонними процесами Сивашу. Відноситься, вірогідно, до раннього етапу розвитку білозерської археологічної культури доби пізньої бронзи (13-12 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ ОВЕР’ЯНІВСЬКИЙ ВИСТУП 5. Доба Бронзи.

Знаходиться за 3,0 км на південний захід від села Овер’янівка, на березі Сивашу.
Відкрите (1990) та обстежувалось (2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Матеріал зібрано у розмивах берега, заввишки 9-10 м, на протязі до 20 м. Свіжевимитий матеріал передбачає наявність залишків культурного шару.
Археологічний матеріал представлено уламками ліпних горщиків, значна частина яких прикрашена валиками різних типів, фрагментами жаровень, заготовкою крем’яного наконечника стріли, шліфовальною плиткою та крупною зернотеркою з пісковику, кістками тварин.
Розкопки не проводились. Більша частина знищена абразіонними процесами Сивашу. Відноситься до сабатинівської культури доби пізньої бронзи (14-13 ст. до н.е.).

СТОЯНКА ПЕРЕМОГА І. Пізній Палеоліт.

Знаходиться за 0,4 км на південний схід від села Перемога, у західній частині овального поду, розміром 2х3 км, завглибшки до 4 м, з дуже похилими бортами завширшки до 0,5 км, на переході схилу у пласке днище.
Відкрита (1980) В. Ларіним, досліджувалась шурфовкою (1986) та обстежувалась (1984-1986, 1991, 1999) М. Оленковським та В. Ларіним. Культурний шар перевідкладено. Матеріал виявлено у горизонті оранки, якою зачеплено верх оглеєних суглинків. Розтягнутий на значну відстань. На поверхні утворює овал розміром 75х100 м.
Археологічний матеріал досить численний. Нараховує понад 800 крем’яних знахідок, у т.ч. різноманітні знаряддя праці. За рахунок мінеральних речовин, що містяться у подових відкладах, матеріал отримав унікальну патинізацію – брунатну, брунатно-червону, жовту, зеленувату (традиційна біла та блакитна патина зустрічається тут рідко).
Розкопки не проводились. Пам’ятка ранньої пори пізнього палеоліту, найвірогідніше датування – 28-26 тисяч років до наших днів. Відноситься до однієї з культур орін’якського шляху розвитку.

СТОЯНКА ПЕРЕМОГА ХІІІ. Неоліт.

Знаходиться за 0,8 км на схід від села Перемога, у центральній частині днища поду.
Відкрита (1980) В. Ларіним, обстежувалась (1985, 2003) М. Оленковським. Первинну площу не визначено. Матеріал зібрано з поверхні, де він утворює овальне скупчення розміром 30х60 м. Перевідкладений оранкою з шару оглеєного голоценового грунту.
Археологічний матеріал складається тільки з колекції крем’яних виробів, що налічують понад 200 екземплярів.
Розкопки не проводились. Частково зруйнована оранкою. Відноситься до пізнього неоліту (5-4 тисячол. до н.е.). Культурну належність не встановлено.

СТОЯНКА СЕРГІЇВКА І. Мезоліт.

Знаходиться за 0,3 км на захід від села Сергіївка, на правому березі плейстоценової Воскресенської балки, за 1 км від впадіння її у Сергіївську затоку Сивашу.
Відкрита (1976) Херсонською археологічною експедицією Інституту археології НАН України, шурфувалась та обстежувалась (1983, 1985, 2003) М. Оленковським. Площу пам’ятки не з’ясовано. Матеріал отримано зі схилів суглинкового кар’єру та з відвалів. Залишки культурного шару фіксуються заляганням знахідок у верхньому горизонті лесовидних суглинків.
Археологічний матеріал складається тільки з колекції крем’яних виробів. Усього зібрано біля 150 екземплярів. Розкопки не проводились. Більша частина знищена кар’єром. Відноситься до ранньомезолітичної фази розвитку кукрекської археологічної культури (8 тисячоліття до н.е.).

СТОЯНКА СЕРГІЇВКА ІІ. Неоліт.

Знаходиться за 0,2 км на південь від села Сергіївка, на розі, утвореному впадінням плейстоценової балки у Сиваш.
Відкрита (1977), досліджена шурфовкою (1979) та обстежувалась (1982-1985, 1988, 2003) М. Оленковським. Площу пам’ятки не з’ясовано. Її залишки знаходяться на березі заввишки 2,5-3,0 м над рівнем води. Шурфовкою виявлено окремі знахідки в голоценовому грунті, на глибині 0,3-0,45 м. Крем’яні вироби та дрібні уламки кісток зібрано на дні Сивашу, а також на поверхні конусу виносів балки, на площі 100х250 м.
Археологічний матеріал численний. Крем’яних виробів налічується понад 1650 екземплярів. Знаряддя теж численні (понад 260 екз.) та різноманітні (у т.ч. трапеції, сегменти, ромб).
Розкопки не проводились. Майже усю пам’ятку знищено абразіонними процесами Сивашу. Відноситься до періоду розвинутого неоліту (5 тисячоліття до н.е.), до гірськокримської археологічної неолітичної культури.

СТОЯНКА СЕРГІЇВСЬКА ЗАТОКА Х. Пізній Палеоліт.

Знаходиться за 8,5 км на південь від села Сергіївка. Відкрито М. Оленковським у 1979 р. На пологому схилі берега Сивашу зібрано до півсотні крем’яних виробів.

ПОСЕЛЕННЯ СЕРГІЇВСЬКА ЗАТОКА. Доба Бронзи.

Знаходиться за 8 км на південь від села Сергіївка, на західному березі Сергіївської затоки Сивашу, за 50 м на південь від впадіння давньої балки, на висоті 1,5-2,4 м над рівнем води.
Відкрите (1979) та обстежувалось (1983, 1988, 2003) М. Оленковським. Площа пам’ятки, за розповсюдженням підйомного матеріалу, складає 60х130 м, вздовж берега. Археологічний матеріал складається з уламків ліпних посудин (у тому числі прикрашених одним або кількома паралельними валиками), фрагментів кам’яних сокир, песта та точил з каменю-пісковику, численних фауністичних знахідок (що належать великій рогатій худобі та вівцям).
Розкопки не проводились. Верхня частина культурного шару зруйнована оранкою. Відноситься до раннього етапу розвитку сабатинівської археологічної культури доби пізньої бронзи (15-14 ст. до н.е.).

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО ІХ. Пізній Палеоліт.

Кабінетом Міністрів України в 2001 році цій унікальній стоянці надано статус пам’ятки археології національного значення. Знаходиться за 0,9 км на південний захід від села Сивашівка, на березі подової долини, заввишки біля 3,0 м над її дном.
Відкрита (1989) та досліджувалась розкопками (1990, 1991) М. Оленковським. Культурний шар тягнеться вздовж обриву штучної водойми “Солоне озеро” до 15 м. Площа пам’ятки не встановлена. Майже увесь археологічний матеріал отримано розкопками, збори надали дуже нечисленну частину колекції. Пам’ятка двошарова пізньопалеолітична.
Нижній культурний шар залягає на глибині 2,0-2,3 м від сучасної поверхні. Завтовшки він 2-14 см. Досліджений на площі 41 кв.м. Чітка структура стоянки планіграфічними дослідженнями не виявлена. Матеріал складається з крем’яних виробів, відбійників та абразивних знарядь з пісковику та гнейсу, шматків фіолетової вохри, прикрас з черепашок, кісток тварин (належать щонайменше 1 особині коня та 3 особинам бізона). Колекція крем’яних виробів складає понад 1600 знахідок. Відноситься до північно-приазовської східноепіграветтської культури кінця пізнього палеоліту. Хронологія визначається радіовуглицевою датою – 13460±60 (Кі-5825).
Верхній культурний шар залягає на глибині 1,6-1,7 м, в горизонті бурого суглинку. Досліджений на площі 29 кв.м. Матеріал дуже нечисленний. Відноситься до фінального палеоліту (10-9 тис. до н.е.), культурна належність не з’ясована.
Пам’ятка у значній мірі зруйнована й продовжує руйнуватися штучною водоймою Солоне озеро.
У туристичній галузі може використовуватись як показовий приклад діяльності сучасних “геростратів”.

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО VI. Пізній Палеоліт.

Знаходиться за 0,4 км на південь від села Сивашівка, в нижній частині дуже пологого схилу берега подової долини. Висота над днищем подової долини 1,4-1,5 м.
Відкрита (1989) та досліджувалась розкопками (1990) М. Оленковським. Загальна площа стоянки не встановлена. Більша її частина досліджена одним суцільним розкопом, площею 60 кв.м. Частина пам’ятки знищена розмивом берега штучною водоймою, частина затоплена. На розкопаній частині пам’ятки досліджено чотири скупчення археологічного матеріалу, на яких відбувалось розщеплення крем’яної сировини, виготовлення знарядь та робота цими знаряддями.
Археологічний матеріал представлено досить численною колекцією крем’яних виробів, яка нараховує біля 8 сотен екземплярів, та фауністичними знахідками. Крем’яні вироби досить різноманітні – нуклеуси, знаряддя, заготовки та відходи виробництва. Фауністичний матеріал невиразний, встановлено по кістках тільки наявність бабака.
Пам’ятка є стоянкою-майстернею по виробництву крем’яних заготовок для знарядь. Відноситься до нижньодніпровської епіграветтської культури. Датується отриманими радіовуглицевими датами – 12890±100 (Кі-6202) та 13030±100 (Кі-6206).

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО І”а”. Пізній Палеоліт, Мезоліт.

Знаходиться за 0,3 км на південь від села Сивашівка, на пологому схилі північного берега подової долини, на висоті біля 4 м над рівнем дна.
Відкрита (1989) та частково досліджена розкопками (1990) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено, розкопано 32 кв.м. Більша її частина знищена спорудженням ставків-риборозплідників. Пам’ятка двошарова, верхній шар лише частково перекриває нижній.
Нижній культурний шар, до 15 см завтовшки, залягає на глибині 0,94-1,1 м, в буровато-жовтому суглинку. Досліджено на площі 20 кв.м. Знахідки представлено виробами з кременю та кістками плейстоценового коня. Датується фінальним палеолітом (12700±60, Кі-6357). Відноситься до північно-приазовської епіграветтської археологічної культури.
Верхній культурний шар, до 10 см завтовшки, залягає на глибині 0,48-0,58 м, в самій верхній частині того ж літологічного горизонту, безпосередньо під підгрунтям. Досліджений на площі 28 кв.м. Матеріал представлений тільки колекцією крем’яних виробів. Датується кінцем мезоліту (7-6 тис. до н.е.). Культурну належність не встановлено.

СТОЯНКА, СТІЙБИЩЕ СОЛОНЕ ОЗЕРО VII. Мезоліт, Неоліт, Доба Бронзи.

Знаходиться за 0,4 км на південний захід від села Сивашівка, на березі подової долини. Висота над днищем подової долини біля 2,5 м. Пам’ятка чотирьохшарова.
Відкрита (1989) та досліджувалась розкопками (1990) М. Оленковським. Загальна площа пам’ятки не встановлена. Залишки культурного шару простежуються вздовж берегового обриву на відстані до 30-35 м. Розкопана частина складає 5 кв.м. Більша частина пам’ятки знищена розмивом берега штучною водоймою, з вини керівників місцевого господарства. Поверхня задернована. Основну кількість археологічного матеріалу зібрано в розмивах.
Третій (нижній) культурний шар – мезолітична стоянка. Залягає на глибині 0,97-1,0 м, в буровато-жовтому суглинку. Археологічний матеріал представлено крем’яними виробами. Відноситься до солоноозерського типу раннього мезоліту (8-7 тис. до н.е.).
Другий культурний шар – стоянка кінця мезоліту або початку неоліту (6 тис. до н.е.). Залягає у верхній частині горизонту буровато-жовтого суглинку, на глибині 0,61-0,74 м від поверхні. Виявлено нечисленний непатинізований крем’яний інвентар. Культурна належність не підлягає визначенню.
Перший “а” культурний шар – досліджено на глибині 0,44-0,46 м, у підгрунті. Археологічний матеріал складається з уламків ліпного посуду (у т.ч. з гребінцево-накольчастим орнаментом) та крем’яних непатинізованих виробів. Відноситься до азово-дніпровської культури кінця неоліту – початку енеоліту (4 тис. до н.е.).
Перший (верхній) культурний шар – стійбище доби бронзи. Культурний шар залягає в грунті, на глибині 0,36-0,41 м. Археологічний матеріал складається з фрагментів ліпного глиняного посуду (в т.ч. прикрашеного відбитком шнура) та кількох крем’яних відщепів. Відноситься до катакомбної культури (початок 2 тис. до н.е.).

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО VII”б”. Мезоліт.

Знаходиться за 0,6 км на південний захід від села Сивашівка, на схилі північного борту подової долини, на березі штучної водойми “Солоне озеро”.
Відкрита (1989), досліджувалась шурфовкою (1990) та обстежувалась (1991-1993, 1994, 1997, 2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Шурфовкою досліджено площу 3,5 кв.м. Залишки культурного шару виявлено на глибині 68-70 см, в горизонті темного засолонцьованого суглинку. Сучасна поверхня в районі стоянки на 2,4-2,6 м підіймається над днищем подової долини. Колекція матеріалу майже повністю походить зі зборів у розмивах берега, на протязі понад 30 м.
Археологічний матеріал представлений біля сотнею крем’яних виробів: нуклеуси, знаряддя з вторинною обробкою, заготовки та відходи. Патинізовано не більше третини знахідок, тільки 3 обпалені.
Більша частина пам’ятки вже знищена береговою абразією штучної водойми. Відноситься до раннього мезоліту (8-7 тис. до н.е). За культурною належністю – специфічна, попередньо віднесена до солоноозерського типу пам’яток.

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО VII”В”. Мезоліт.

За 0,7 км на південний захід від села Сивашівка, на схилі північного борту подової долини, на березі штучної водойми “Солоне озеро”, на відстані до 40 м від стоянки Солоне озеро VII”б”.
Відкрита (1989), досліджувалась шурфовкою (1990) та обстежувалась (1991-1993, 1994, 1997, 2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Шурфовкою досліджено стоянку на площі 7 кв.м. Залишки культурного шару виявлено на глибині 65-70 см в горизонті буровато-жовтого суглинку. Поверхня берега, з ділянкою пам’ятки, на 2,5 м вища за дно подової долини. Майже уся колекція археологічного матеріалу походить зі зборів у розмивах берега.
Археологічний матеріал складається тільки з крем’яних виробів, яких нараховується до 350 екземплярів: нуклеуси, вироби з вторинною обробкою, пластинки, мікропластинки, відщепи, різцеві сколи, краєві сколи, луски, осколки. Майже увесь матеріал патинізований.
Більша частина пам’ятки знищена абразіонними процесами штучної водойми. Віднесена до солоноозерського типу пам’яток, ранньомезолітична (8-7 тис. до н.е.).

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО VII”г”. Мезоліт, Неоліт.

Знаходиться за 0,8 км на південний захід від села Сивашівка, на схилі північного борту подової долини, на березі штучної водойми “Солоне озеро”.
Відкрита (1989), досліджувалась шурфовкою (1990) та обстежувалась (1991-1992, 1994,1997,2001) М.Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Шурфовкою досліджено 3,5 кв.м. Археологічну колекцію переважно зібрано у розмивах берега, на протязі до 100 м. Поверхня берега в районі стоянки підіймається над дном подової долини на 2,8-2,9 м. Пам’ятка двошарова.
Нижній культурний шар – залягає на глибині 1,11-1,16 м від поверхні, в буровато-жовтому суглинку. Колекція знахідок цієї стоянки представлена трикутником, скребками, різцями, ретушованими пластинками. Увесь матеріал патинізований. Стоянка раннього мезоліту (8-7 тисяч. до н.е.), віднесена до солоноозерського типу пам’яток.
Верхній культурний шар – виявлено на глибині 0,81-0,93 м, у самій верхній частині горизонту буровато-жовтого суглинку. Археологічний матеріал цього комплексу складається з крем’яних виробів, непатинізований. Пам’ятка датується раннім неолітом (6 тисяч. до н.е.). Культурна належність не встановлена. Значна частина зруйнована береговою абразією штучної водойми.

СТОЯНКА СОЛОНЕ ОЗЕРО ІХ”а”. Палеоліт, Мезоліт, Неоліт, Доба Бронзи.

Знаходиться за 1,0 км на південний захід від села Сивашівка, на схилі північного борту подової долини, на березі штучної водойми “Солоне озеро”.
Відкрита (1989), досліджувалась шурфовкою (1990) та обстежувалась (1991, 1997, 2001) М. Оленковським. Площу пам’ятки не встановлено. Шурфовкою досліджено 5 кв. м. Сучасна поверхня схилу в районі стоянки підіймається над дном подової долини на 3,6-4,2 м. Археологічна колекція походить, переважно, зі зборів у розмивах берега. Зібрана на протязі понад 100 м. Пам’ятка чотиришарова.
Культурний шар 3 – залягає у прошарку сірого (від домішок попелу) суглинку, на глибині 1,66-1,71 м. Шурфовкою виявлено два невеликих вогнища, що частково перекривались одне одним. Лінзи їх не перевищували 2 см завтовшки. Навколо вогнищ містились нечисленні патинізовані крем’яні вироби та фауністичні знахідки. Кістки належать бізону та коню. Залишки невеликої пізньопалеолітичної стоянки, яка за даними радіокарбонового аналізу функціонувала 14800±80 років тому (Кі-6360).
Культурний шар 2 – виявлено у буровато-жовтому суглинку, на глибині 1,03-1,05 м від поверхні. Знайдено кілька крем’яних пластинок. Є залишками мезолітичної стоянки.
Культурний шар 1”а” – досліджено на глибині 0,47-0,67 м, у підгрунті. Археологічний матеріал складається тільки з непатинізованих крем’яних виробів. На підставі геологічних даних та типології індустрії стоянка цього шару відноситься до пізнього неоліту – раннього енеоліту (IV тисяч. до н.е.).
Культурний шар 1 – виявлено у нижній частині горизонту голоценового грунту, на глибині 0,39-0,44 м. Знахідки складаються з уламків ліпних керамічних посудин (у т.ч. орнаментованих), непатинізованих крем’яних відщепів, фауністичних решток. Відноситься до катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).
У берегових розмивах зібрано також значну кількість (до 500) крем’яних виробів – переважно пізнього палеоліту та неоліту-енеоліту. Зібрано також скіфський матеріал 4 ст. до н.е. Більша частина пам’ятки знищена береговою абразією штучної водойми.

ПОСЕЛЕННЯ СИВАШІВКА 1. Ранній Залізний вік.

Знаходиться за 1,6 км на південний захід від села Сивашівка, на березі подової долини, на рівні 2,6 м над її дном.
Відкрите М. Оленковським (1989). В береговому обриві штучної водойми “Солоне озеро” простежено чіткий культурний шар, в горизонті грунту, на глибині 0,2-0,7 м. Протяжність культурного шару досягає 40 м. Площа пам’ятки не встановлена.
Зібрано: уламки амфор, фрагменти гончарного посуду та ліпних горщиків, бронзова прикраса, кістки тварин.
Пам’ятка відноситься до скіфської культури (5-4 ст. до н.е.). Розкопки не проводились. Значна частина зруйнована процесом розмиву берега штучною водоймою.

ПОСЕЛЕННЯ СИВАШІВКА 2. Доба Бронзи.

Знаходиться за 2,4 км на південь від села Сивашівка, на березі штучної водойми “Солоне озеро”, у північно-східній частині борту подової долини.
Відкрите (1990) та обстежувалось (1994, 2000) М. Оленковським. В обриві берега, заввишки до 1,6 м над дном подової долини, простежено слабконасичений культурний шар. Площу пам’ятки не встановлено, матеріал зібрано у розмивах берега на протязі до 60 м.
Археологічний матеріал представлено уламками ліпного глиняного посуду, крем’яними виробами (скребками, відщепами, осколками) та кістками тварин.
Розкопки не проводились. Більша частина пам’ятки вже знищена абразіонними процесами. Є залишками нетривалого скотарського стійбища катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ СИВАШІВКА 3. Пізнє Середньовіччя.

Знаходиться за 0,3 км на південь від села Сивашівка, на низькому похилому березі подової долини, в 60 м від штучної водойми “Солоне озеро”, на рівні 2,0-2,1 м над її дном. Пов’язане з невеликим підвищенням (до 0,3 м).
Відкрите шурфовкою М. Оленковського в 1991р. Зовнішні прикмети та підйомний матеріал абсолютно відсутні. Площа пам’ятки не встановлена. Шурфом (2 кв.м) виявлено насичений культурний шар, в грунті, на глибині 0,1-0,34 м.
Отриманий матеріал складається з фрагментів гончарного керамічного посуду (горщики, амфори, миски та глечики, у т.ч. з зеленувато-жовтою поливою), уламків залізних виробів, шматків перепаленої глини, кісток тварин.
Пам’ятка є місцем скотарського стійбища кримських татар або ногайців (16-18 ст).

ПОСЕЛЕННЯ СОЛОНЕ ОЗЕРО ІІІ”а”. Середньовіччя.

Знаходиться за 0,7 км на південь від села Сивашівка, у північній частині підкововидного підвищення, що знаходиться на дні подової долини й підіймається над ним на 0,7-1,0 м.
Відкрите (1989) та обстежувалось (1990, 2001) М. Оленковським. Верхня частина культурного шару змита хвилями штучної водойми “Солоне озеро”. Підвищення, в залежності від рівня поверхні водойми, стає острівцем або повністю затоплюється. Площа розповсюдження підйомного матеріалу складає біля 30х20 м.
Археологічний матеріал складається з уламків амфор, глеків, горщиків гончарного виробництва. Є кістки тварин.
Розкопки не проводились. Пам’ятка сильно пошкоджена використанням штучної водойми, знаходиться під водою. За типологією пам’яток археології – це залишки невеликого стійбища кочових скотарів. Відноситься до розвинутого середньовіччя (11-13 ст.).

ПОСЕЛЕННЯ СОЛОНЕ ОЗЕРО ІІІ”б”. Доба Бронзи.

Знаходиться за 0,8 км на південь від села Сивашівка, в центральній частині підкововидного підвищення, де знаходиться й пам’ятка Солоне озеро ІІІ ”а”, на відстані до 20 м від неї.
Відкрите (1989) та обстежувалось (1990, 2001) М. Оленковським. Нижню частину слабконасиченого культурного шару простежено в голоценовому грунті. Площа розповсюдження археологічного матеріалу 25х35 м.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних горщиків, крем’яних виробів – наконечник дротика, відщепи, осколки.
Розкопки не проводились. Пам’ятка пошкоджена площинними змивами штучної водойми, з 1990 р. повністю затоплена. Типологічно є залишками невеликого тимчасового стійбища. Відноситься до катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

ПОСЕЛЕННЯ СОЛОНЕ ОЗЕРО 11. Доба Бронзи.

Знаходиться за 1,7 км на південь від села Сивашівка, на березі штучної водойми “Солоне озеро”, у південно-східній частині борту подової долини.
Відкрите (1990) та обстежене (1991, 1994, 2000) М. Оленковським. Висота ділянки берега з пам’яткою складає до 1,6 м над дном подової долини. Археологічний матеріал зібрано у розмивах, на протязі до 70 м. Культурний шар простежено в обриві берега під час зниження рівня води у 1991 р. Площу пам’ятки не встановлено.
Археологічний матеріал складається з уламків ліпних горщиків, фрагмента кам’яної шліфованої сокири, прикрашеної врізним орнаментом, кісток тварин.
Розкопки не проводились. Більша частина пам’ятки знищена штучною водоймою. Є залишками нетривалого скотарського стійбища. Відноситься до катакомбної культури доби ранньої бронзи (20-18 ст. до н.е.).

КУРГАНИ 163 насипи.

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
181920 21 222324
25262728293031