Пам’яті Героя з Чорнобаївки
Онлайн-проєкт «Херсонщина нескорена» продовжує вшановувати пам’ять захисників і захисниць краю, що віддали своє життя за свободу та незалежність України. Сьогодні ми розповідаємо історію про Віктора Васильовича Кузьменка, мешканця славетної Чорнобаївки.
Під час окупації Херсонщини родина Кузьменків не залишила рідного села. Віктор зазнав переслідувань ворожими військами, але все обійшлося. Коли Сили оборони звільнили Правобережжя області, сім’я почала активно займатися волонтерською діяльністю. Вони допомагали військовим і місцевим мешканцям, турбувалися про домашніх улюбленців, які залишилися без господарів.
У липні 2024 року Віктор Кузьменко став на захист України. Він навмисно відмовився від можливості оформлення відстрочки. Вважав, що має боротися за мирне життя для своїх дітей, за свободу та незалежність Батьківщини. Мобілізувавшись до лав Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
Під час виконання бойового завдання неподалік села Мала Локня Суджанського району Курської області (росія) воїн був смертельно поранений. Ця трагічна подія відбулася 19 грудня 2024 року. Через складну ситуацію на полі бою евакуювати тіло одразу не вдалося. Тому Віктора тривалий час вважали зниклим безвісти. Лише через рік родина дізналася, що він загинув у бою, до останнього подиху прикриваючи своїх побратимів.
Коли у грудні 2024 року військовослужбовець зник, його син Даня сказав: «Святий Миколай забрав нашого тата. Він його й поверне». А коли хлопчик дізнався, що тіло батька везуть додому, тихо промовив: «У нас більше не буде Нового року!».
Захиснику назавжди 45 років… Діти втратили люблячого і турботливого батька, дружина – надійного чоловіка. Вони разом мріяли, планували, раділи життю, та лютий ворог назавжди перекреслив усі плани.
Подвиг кожного українського військовослужбовця – це свідчення мужності, самопожертви та безмежної любові до Батьківщини. Захищаючи рідну землю, Віктор став частиною історії боротьби українського народу за право бути вільним. Його життя нагадує нам про високу ціну незалежності та про людей, завдяки яким Україна продовжує боротися.
Жодні слова не здатні втамувати біль утрати, але наш обов’язок – зберігати пам’ять про тих, хто віддав найдорожче заради майбутнього своєї країни. Ім’я Віктора Васильовича назавжди залишиться в літописі незламної Херсонщини, а його подвиг – у серцях українців.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не пробачимо!
Детальніше про Віктора Кузьменка читайте за посиланням.
