Василенко М.О. Довга дорога з тунелю. На порозі зими.

На порозі зими

(пісня)

Відійшло поліття -
молоде суцвіття…
Я свою стрічаю
стримано зиму.
Не погасли мрії -
райдужні надії.
Наддніпрянську землю
серцем обійму.

Голоси пташині,
зграї журавлині
і високі зорі, -
білосніжний рій,
гомонять понині
у моїй хатині,
у моїй хатині,
у душі моїй.

Сонце не погасне,
житиме прекрасне,
не розколе душу
сніговий кордон.
Не загинуть славні
ні степи, ні плавні.
До Дніпра прихильно
горнеться Херсон.