Чотири роки мистецького спротиву: заходи до річниці звільнення Правобережної Херсонщини у Гончарівці
Інформаційно-просвітницькі заходи «Нескорена Херсонщина: чотири роки мистецького спротиву» об’єднали фахівців відділу краєзнавства нашої Гончарівки, представників Херсонського міського центру професійного розвитку педагогічних працівників та вихованців КЗ «Мала академія наук» Херсонської обласної ради. Зустрічі приурочили до знакової історичної події – четвертої річниці звільнення Правобережної Херсонщини від російських окупантів. Крізь призму часу присутні поглянули на унікальне явище, що тримало і продовжує тримати дух регіону, – масштабний артопір. Творчість херсонців, яка зародилася в окупаційному підпіллі, за ці роки перетворилася на потужний міжнародний маніфест волі.
Справжнім щитом для херсонців стало художнє слово, силу якого гості заходу відчули під час знайомства з літературними новинками. Особливу увагу аудиторії прикував тритомний альманах «Херсонщина. АртСпротив». Присутні переглянули буктрейлер до другого тому видання, а також зачитали проникливі рядки із третьої книги. Всім закарбувалася поезія лауреата премії ім. Івана Багряного Валерія Кулика.
Окремим болем і водночас вершиною художнього опору стала відповідь на варварське пограбування окупантами Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка. Учасники зустрічей були вражені тим, як сучасні майстри та вихованці Херсонської школи мистецтв №1 об’єдналися у Всеукраїнському проєкті «ХЕРСОН: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі». Ця мандрівна виставка протягом 2025–2026 років підкорила провідні артпростори Львова, Києва, Одеси, Вінниці, Чернівців та навіть перетнула океан, розгорнувшись у KUMF Gallery в Торонто (Канада).
Унікальною гранню артопору являється гострий південний гумор. Слухачі високо оцінили талант письменниці Олени Маляренко та її книгу «Жизель і мир».
Справжнім уособленням нескореного мистецького спротиву став Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша під керівництвом Олександра Книги. Попри всі випробування війною, у прифронтовому місті було створено унікальну сцену-укриття «Арт-серцевина». Колектив продовжує гастролювати й проводити міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», вистави в рамках якого у вересні 2026 року успішно презентувалися у рідному місті.
Учасники зустрічей з особливою шаною згадали авторів, які тримали культурний фронт безпосередньо на лінії вогню. Живий відгук у серцях молоді знайшла історія редактора видання «Нова Каховка. City» Олександра Гунька, який після полону та затримань фсб видав книгу «Поклик до Спасу». Також присутні відзначили успіхи земляків – голови Херсонської організації НСПУ Василя Загороднюка, чия збірка «Світиться світла 100 тонн висота» здобула премію ім. Івана Франка. Окрему увагу приділили творчості Михайла Олійника, чиї поезії увійшли до вишитої книги майстрині Ірини Бабенко «Херсон – це Україна», а книга бойківською говіркою «Смільник у моєму серці» перемогла на 29-му Міжнародному літературному краєзнавчо-мистецькому конкурсі ім. Мирона Утриска.
Хвилиною глибокої скорботи й поваги учасники заходів вшанували пам’ять митців, які змінили перо на зброю та віддали життя за свободу. Присутні згадали письменника Олександра Меньшова (автора щоденника «Я, Фокс та окупація»), який загинув під Кліщіївкою, та захисника Василя Паламарчука (автора книги «Військовий непотріб»), який поліг під Нью-Йорком на Донеччині і на честь якого заснували престижну літературну премію. Їхній подвиг довів: територію можна тимчасово окупувати силою, але підкорити дух і волю херсонців ворогові не вдасться ніколи.
Фінальним візуальним акцентом, що зацікавив аудиторію, став перегляд відеосюжету про масштабний рух «Стіни культури», ініційований БФ «Культурні сили». Українські художники перетворили прифронтовий простір Правобережної Херсонщини на галерею просто неба, створивши понад 120 стінописів на бетонних укриттях та зруйнованих бібліотеках.
Незважаючи на постійні обстріли, чотири роки після деокупації Правобережна Херсонщина продовжує свій впевнений рух уперед, демонструючи всьому світові головне: наш край не просто вистояв – він творить, бореться і навіки залишається нескореним.
