Література про життя і творчість О.Т.Гончара
Література про життя і творчість О.Т. Гончара
"ЗАПОВІТНІ ДУМКИ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА"
Літературознавець П.К. Параскевич з Херсону знайомить читачів з заповітними думками українського письменника Олеся Гончара, які були довірені щоденникам. Ці думки пов'язані з проблемами людини, культури, духовності, України. Перевірені душею, розумом і часом, вони залишаються актуальними й сьогодні.
Любов до України — найвище почуття. Воно дасть людині стійкість у- горі, воно виведе її з манівців на вірну дорогу... У цій любові знайдеш і опору, і радість.
29.10.1954
Знову у ріднім степу. Ось об'їхав Європу, бачив небо Італії, скелі Дувра, озера Швеції... Ні, ніде нема такого неба, ніде не почуєш таких пахощів, як у нас у степу... Пахне святий хліб. Пахне літо. Торкає такі струни в душі...
03.07.1956
Тихий білий лиман Дніпровський, і ще біліші тихі по нім паруси де-не-де. Краса, якої нема в світі. Тихий-тихий простір води. Море ніколи таким не буває.
05.11.1959
Повітря рідного краю — має воно в собі щось цілюще... Край убогішій за інші, не такий, може, й мальовничий, а звідки ж це хвилювання, що весь час не покидає тебе? Молодість озивається? Дух предків ще витає тут, усе проймає, і ти чуєш його, чуєш приглушений гомін усіх тих, що вже відійшли?
10.08.1966
Море аж чорне, жене просто на мене круті білопінні вали. І все ж в негоду його люблю (може в негоду навіть більше). Море мене оздоровлює і не так йодом своїм, як тим, що несе подих вічності. Отже, не так тіло, як душу лікує.
13.07.1968
Чудово в Кончі, але скучаю за Ломівкою, за степом. Ружі степові та колюча маслина — тільки вони й перемандрували за мною сюди... Гарячий дух степів — вдихнути б його.
20.07.1969
Яка ж вона таки прекрасна, наша Україна! Нема, нема на світі другої такої...
24.05.1973
Мудрий народ наш мудрістю не абстрактною, а мудрістю праці своєї, мудрий він колосом, плодом саду, гроном виноградним.
25.05.1974
Вчора було вручення Зірки... Повністю передано мій виступ, де є такі слова: «Почуттям особливої вдячності сповнений зараз я до рідного народу, бо ж це він дав мені частку своєї творчої сили, дав мені своє Слово, свої духовні скарби (коли говорив це на трибуні — якраз уявився мені силует Собору), це він, народ український, збагатив мене своїми думами і хвилюваннями, це він наснажив мої книги своїм, великим, чесним і героїчним життям...»
29.04.1978
Іноді здається, що сам Бог тебе зберіг, щоб ти ще побув на цьому білому світі, щоб ще щось добре зробити для свого народу.
15.12.1980 \
У літературі, як і в житті, все зрештою виникає з любові, з любові і до народу, до людини, з любові до і правди-істини. Де в творі поєднались і глибина душі людської, і краса природи — ось там чекає художників успіх.
09.03.1981 \
Хтось вірно зауважив, що ми досі недооцінюємо значення природи в нашому житті, не уявляємо! всю силу морального, естетичного й культурного виливу природи на людину. Прекрасний ландшафт маємо оберігати так само, як і собор, як рідкісну книгу. Природа облагороджує, додає снаги. І вона ж сьогодні волає, благає нашого захисту. Мусимо відгукнутись, відповісти їй любов'ю, якщо хочемо залишатись людьми.
11.06.1982
Жорстокість у людях від час війни можна ще якось зрозуміти, хоча ж не виправдати. А звідки така вражаюча душевна черствість, бездушність, жорстокість у теперішніх молодих, у їхньому ставленні до батьків, вчителів, до природи. Іноді це приводить у відчай... Кажуть ліщина цвіте один раз на віку. Але ж буває і в поетів третє цвітіння.
09.08.1983
Невже для мене вже перекриті дороги планети? А я ж так любив... Цвіли мені сади Словаччини. Блукав по нічному Парижу... Чув гуркіт Атлантики на Магелланових берегах, поставали переді мною стрімкі фантоми Нью-Йорка... Пекло мене сонце Джакарти, летіли навстріч | автостради Японії... Та хіба з чим зрівняти пахощі полтавського степу, його повітря і ласку таврійських вечорів? Спасибі за все! Змигнуло — як мить... Оце і є життя.
29.06.1988
Зелені тополі під ясноблакитним українським небом... І так вабить мене той далекий виднокрай... Невже для мене вже закриті дороги на Полтаву, в степи? Невже більше не побачу Таврію? Де взяти сил? Хоч би ще раз глянути на даленіючий степ, васильки побачити десь над шляхом, петрів батіг в голубих зірочках... Так небагато прошу.
18.07.1988
Наш народ завжди був цнотливим у своїх почуттях. Найкраще свідчить про це українська народна пісня. Про все, навіть інтимне, вона могла сказать, але делікатно, естетично, без вульгарщини й порнографії.
09.03.1990
Юна читачка запитує, чому я вступив до партії? Вступив до партії на фронті, між боями, коли невідомо було, чи вранці хтось із нас залишиться живий. В Альпах було, в Трансільванії. Ну, а пізніше? Перебування в партії (так уявлялось) давало змогу щось більше зробити для захисту України, її культури. Інтереси України завжди були на першому місці! І таки ж дещо вдалось. Дещо вдалось відборонити і в творах, і в тяжких кабінетних війнах... А зараз? Жду з'їзду. Якщо переможе імперський великодержавницький курс, доведеться поривати...
07.05.1990
...Але й жити далі усе нестерпніше... Як дивитись на Чорнобильську агонію України? Адже Україна упродовж усього життя — це по суті найбільша любов моя... Для неї жив, з нею пов'язувались усі майбутні радощі життя...
А тепер? Україна кріпацька, Шевченківська, страшна, не була такою безмежно трагічною, як нинішня... Тоді людина залишалася з Богом у душі, панщина забирала тільки силу фізичну, а сьогочасна доба залізла і в душу людську, спустошує все.
09.1990
Не люблю в Маланюка його дико жорстоких слів, звернених до України. Навіть шевченкова душа в гніві не дозволяла собі цього, перемагало в ній етичне, синівське. А цей: ...«повія ханів і царів», «байструча матір яничар...», «щоб в корчах зради завмирать...». Яке блюзнірство! Хіба ж її вина, що діти її виростали запроданцями й потурнаками? Не вона винна, не вона!
Так не міг би написати той, хто бачив 1933-й, бачив голодоморні села, завалені трупами жінок і дітей...
Не міг би так написати й той, кому ставало відомо, як дівчата з УПА, опинившись у катівнях НКВД, безстрашно йшли на смерть... Як новітні Лесі Українки, як її героїні, вмирали зі славою України на вустах...
01.03.1991
Вірно помічено: українські гетьмани першими прокладали дорогу до Сибіру (Многогрішний), на Соловки (Калнишевський) і в Петропавлівську фортецю (Полуботок). Яка ж вона довга виявилась, ця дорога! Аж до Плужника і Курбаса, і Зерова... Аж до Василя Стуса!.. І вони хочуть, щоб ми все це забули? Ні, Україна це запам'ятає навіки-віків!
04.04.1991
«Україна стане колись новою Елладою». Це сказав геніальний німець Гердер 1769 року. Гадаю, Гердер у принципі не помилився. Сама вдача народу, його виняткова естетична обдарованість, клімат, чудова природа давали підставу Гердеру для його мудрих пророцтв. І якщо ми перебудемо Чорнобиль і генетично збережемо націю, то новітня українська Еллада зможе зреалізуватись.
08.05.1991
Чесно відстояти свою вахту, кажучи їм, теперішнім,— це наш обов'язок перед Україною. І хоч що б там казали, а моє покоління відстояло вахту сумлінно — і в бурю, і в сніг... як і раніше покоління Довженка, Яновського... як і пізніш — Симоненкове та Григорове... Настала черга нових.
Але як збаламутив цих ринок! Подались хто куди: в комерцію, в порнографію, в секс... Розтлінне покоління циніків захланних, озлоблених, маленьких... Але це потьмарення тимчасове, це пошесть, це розплата України за здобуту свободу. Швидко відійде ця каламуть. Адже йдуть, заступають на вахту ще молодші...
25.11.1993
Феофанія... Палата... Згасаю, як свічка. Нічого не страшно. Болить лише мені — постійно! — доля України. Якою вона буде? Ставленник «червоного директорату» підписав договір, що є фактично зрадою суверенітету, актом капітуляції. Тепер, починай, Україно, все спочатку! Ярмо рабства не мусить повторитись. Не хочу вмерти рабом!
06.08.1993
Наші державці ніяк не хочуть втямити, що без культури повноцінної держави не збудувати. Націю сьогодні ведуть сліпці, у більмах поводирі. А до того ж — діють зовнішні, украй негативні, чинники. Росія бере Україну за горло, а заокеанські діячі Москві потурають.
30.11.1993
Кожен мав би розуміти, що для України її духовність, мова, література — це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агресивними силами зла. Звідки вони? Чи з молодечої глупоти, з бажання — хоч у такий спосіб — прославитись, чи їх хто нацьковує — ідіть, трощіть, щоб ніхто, крім вас? Чи, може, це як чума, перейде. — і знову Україна постане в духовнім здоров'ї озветься до світу голосами молодих, красивих і людяних талантів?
26.04.1994
Геніальний німець Гердер (до речі, учитель нашого Максимовича) в 1769 році писав: «Україна стане колись новою Елладою. Прекрасне підсоння цієї країни, погідна вдача народа, його музичний хист, плодюча земля — колись усе пробудеться.
А з малих племен, якими були ж колись і греки, постане велика культурна нація. її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти — ген у широкий світ».
Чи збудуться ці вражаючі слова Гердера? Через шість років після його окриляючого пророцтва було зруйновано Запорозьку Січ — нашу степову Спарту. Над Україною надовго запала історична ніч бездержавності... А може, Гердер таки виявився ясновидцем? Може, геніальну його інтуїцію навіяв йому сам Бог?
Але нашій теперішній Україні ой як далеко виступити в ролі нової Еллади. Трьохсотлітня ніч бездержавності та 70 років найтемнішої ночі сталінського режиму здеформували, знівечили душі мільйонів, не кажучи вже про безліч замордованих по ГУЛАГах.
17.06.1994
Не жаль мені ні тих, що виграли, ні тих, що програли, ні преферансистів, ні шахістів — України жаль! Що жде її, нашу багатостраждальну матір? І вас мені жаль, мої нещасні сестри і брати, кого історія нічого не навчила і чия національна свідомість і нині стоїть на нулю... Віриться, Україна перетриває й це.
Вірю, прийдуть покоління тих, хто здатен буде не тільки здобути свободу, а й зуміє захистити її надійно! Та, мабуть, то буде уже без нас, без нас...
11.07.1994
Сучасна людина здебільшого дивиться в майбутнє з острахом і тривогою, її лякає те, що вона смертна, їй важко змиритися з думкою, що все має початок і кінець. Тож, щоб не боятись майбутнього, наш сучасник має покликати собі на поміч великих філософів, повернути підірвану чи зовсім втрачену віру в Бога.
На фронті солдат, вмираючи з відірваними ногами, востаннє подавав голос, гукав, як немовля: «Мамо!.. Мамо!». То озивалась його Душа...
15.05.1995
Найбільшим лихом для України є національне самоїдство. Нема ненависті лютішої, ніж та, що виникає, між самими українцями.
Коротке життя людське. А біблійні довгожителі жили по 700—900 літ. І то кажуть, не міф. І сучасна людина, кажуть, могла б, якби... Що зводить її в могилу передчасно? Екологічні гріхи, глумління над природою? Чи розгул ненависті, злоби? Людство само собі вкорочує вік?
14.06.1995
Коли звернув зі стежки в густі трави, то коники так і бризнули з-під ніг! Дякую Богові, що дав мені народитися українцем.
04.07.1995
...Яка трагічна наша історія! За всі віки українська державність проіснувала — в різних формах — приблизно 160 років. І не від зовнішніх ворогів, хоч які вони були підступні, гинула українська держава. Гинули ми через відсутність єдності нашій нації.
Пам'ятаймо про це! Якщо здобудемось на всенаціональну єдність, нас не здолає ніхто!
17.09.1994
НАША ДОВІДКА
Олесь Гончар народився З квітня 1918 року на Полтавщині у сім'ї робітників.
Навчання у Харківському технікумі журналістики, робота учителем, журналістом обласної молодіжної газети — 1933-1937 pp.
Студент філологічного факультету Харківського університету — 1937-1941 pp.
Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами «Слави», « Червоної Зірки», медалями — 1941-1945 pp.
Початок літературної та літера турознавчо і діяльності — 1946р.
Трилогія «Прапороносці» — 1946-1948 рр.
Роман «Людина і зброя» — 1960 р.
Роман «Тронка» — 1963 р. Роман "Собор» — 1968 р.
Голова правління Спілки письменників України — 1959-1971 pp.
Очолив Український комітет Захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру — 1973 р.
Академік АН УРСР - 1978 р. Роман «Твоя зоря» — 1980 р.
Почесний доктор Альбертського університету (Канада)— 1992 р.
Помер 14 липня 1995 р.
Науково-методичний журнал -Вивчаємо Українську мову та літературу, №14, травень 2006
П.К. Параскевич, Херсонська обл.
Херсонські сторінки біографії письменника
БЕРЕСТЕННИКОВ А. Автограф: [про перебування письменника у Голопристан. р-ні] /А. Берестенников //Голопристан. вісн. - 2008. - 28 берез.(№ 26/27). - С. 3.
БОЙКО В. Олесь Гончар і Велика Лепетиха /В. Бойко //Тавр. вісті. - 2003. - 26 квіт. - С.5.
БОЙКО В. Прапороносець /В. Бойко //Тавр. вісті. - 2008. - 3 трав. (№ 18). - С. 3.
БРАТАН М. "...Що простором своїм аж п'янить" /Микола Братан //Новий день. - 2008. - 3 квіт. (№ 14). - С. 24.
Братан М. ''Щоб там не казали ..." //Джерела. - 2001. - 25 трав. - С. 14.
БРАТАН М. Депутат Таврії //Слово про Олеся Гончара: Нариси, ст., листи. - К., 1988. - С. 175-179.
БРАТАН М. Задля творчої наснаги: [Інформація про зустріч письменника з трудівниками Кахов., Цюрупин. р-нів та літераторами м.Херсона] //Наддніпрян. правда. - 1971. - 15 верес.
БРАТАН М. Людина і час: [Нарис] //Наддніпрян. правда. -1984.-18 лют.
ВЕЛИКИЙ українець //Чорноморець. - 2008. - 2 квіт. (№ 27). - С. 3.
ВІЧНИЙ прапороносець //Кафедра. - 2003. - Квіт. (№ 4).
ГОЛОБОРОДЬКО Я.Ю. Українські контури Таврії /Ярослав Голобородько //Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. - 2006. - № 4. - С. 7-12.
ДЕПУТАТ Таврии //Правда Украины. -1979.-24 февр.
ДО ПЕРЕБУВАННЯ О.Т.Гончара на Херсонщині: [у госп-вах Берислав., Білозер., Чаплин., Кахов. р-нів. Вміщено фото під час перебування у р-пі ім. Калініна Берислав. р-ну та з юним читачем Ю.Пономарчуком] //Наддніпрян. правда. - 1986.- 26 серп.
ДОВІР'Я народу: [Про кандидата в депутати Ради Національностей Верховної Ради СРСР по Херсонському виборчому округу] //Літ. Україна. - 1970. - 19 трав.
ІСТОМІНА Є. ВІрний син українського народу /Є. Істоміна //Вісн. Олешшя. - 2008. - 4 квіт. (№ 27/28). - С. 5.
ИСТОРИЯ городов и сёл Украинской ССР: Херсон. обл. - К.: Глав. ред. УСЭ, 1983. - 668 с. Гончар О., с. 435, 439, 627.
КУЛІШ Л. В горінні і неспокої: [Про творчий шлях О.Т.Гончара. Вміщено фото: О.Т.Гончар під час зустрічі з виборцями Херсона] //Літ. Україна. - 1970. - 5 черв.
КУЛІШ Л. Серед героїв майбутніх творів: [Письменник у к-пі ім. Леніна Голопристан. та в с. Михайлівці Скадов. р-нів. Вміщено фото: Олесь Гончар серед комбайнерів к-пу їм. Леніна Скадов. р-ну] //Наддніпрян. правда. - І973. - 8 лип.
МАЙОРОВА Л. Верстат Олеся Гончара:[про допомогу митця токарям мехмайстерні с. Козачі Лагері Цюрупин р-ну у придбанні токар. агрегату] /Л. Майорова //ВІсн. Олешшя. - 2007. - 5 січ. - С. 4.
МІЩЕНКО Д. Духовний пам'ятник матері /Дмитро Міщенко //Київ. - 1999. - № 1/2. - С. 132.
НАДТОЧІЙ А. Зустріч з письменником: [в Херсоні] // Ленін. прапор. -1956. - 20 трав.
НЕЧИПУРЕНКО М. Із Херсонщини з любов'ю: Олесь Гончар хотів відчувати, як пахне земля "Тронки", "Таврії ", "Перекопу" /М. Нечипуренко //Голопристан. вісн. - 2001. - 2 берез.
НЕЧИТОВСЬКА Л. Завжди з народом: до 80-річчя Олеся Гончара /Л. Нечитовська //Кахов. зоря. - 1998. - 4 квіт. - (№ 14). - С. 7.
ОЛЕСЯ Гончара вітає Херсонщина. [Про зустріч письменника в Херсон. пед. ін-ті з виборцями м.Херсона. Вміщено фото] //Наддніпрян правда. - 1970. - 17 трав.
ОЛЕСЬ Гончар у тавричан: [Кахов., Чаплин., Голопри-стан. р-нів] //Наддніпрян. правда. -1970. - 26 черв.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Олесь Гончар і Херсонщина. (Статті, роздуми, спогади) /П. Параскевич; ред. О. Бєляєва. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. - 116 с.
ПАРАСКЕВИЧ П. Безсмертя Гончара /Павло Параскевич //Джерела. - 2004. - 10 квіт. - (№ 10). - С. 3.
ПАРАСКЕВИЧ П. "Всього Вам світлого. Ваш Олесь Гончар":[про зустрічі письмен. з читачами в Херсоні] /П.Параскевич //Гривна - СВ. - 2007. - 29 июня (№ 27). - С. 4.
ПАРАСКЕВИЧ П. Вшануймо Олеся Гончара /Павло Параскевич //Джерела. - 2008. - 15 квіт. (№ 7). - С. 7.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Життя - як джерело /Павло Параскевич //Печат. слово. - 2003. - № 2. - С. 63-66.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Заповітні думки Олеся Гончара /Павло Параскевич //Вивчаємо укр. мову та л-ру. - 2006. - № 14. - Трав. - С. 10-12.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Олесь Гончар про Херсон і херсонців /Павло Параскевич //Гривна - СВ. - 2008. - 19 сент. (№39). - С. 13.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Світло незгасної зорі О. Гончара /П. Параскевич //Джерела. - 2003. - 10 квіт. - С. 7.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Світоч і совість української нації /Павло Параскевич //Степ. - 2006. - № 14. - С. 221-226.
ПАРАСКЕВИЧ П.К. Сторінки літературної Херсонщини /П. Параскевич; упоряд. М. Василенко. - К.; Херсон: Просвіта, 2008. - 112 с.: фотогр.
ПЕТРОВ В. Зустріч з О. Гончаром [в Чаплинці] //Слава праці. - 1982. - 15 трав.
ПРИВАЛОВА Л. Автор «Таврії» у тавричан: [Чаплин. р-н] //Культура і життя. -1982. - 13 черв.
РОМАНЮК Л. Хай береже Вас доля: [Про перебування письменника у Нововоронцов. р-ні] //Жінка. - 1993. - №4. - С. 8.
СОЛОМАХА Н. 90 років від дня народження /Н. Соломаха //Нове життя. - 2008. - 19 квіт. - (№16). - С. 5.
СТАРИКОВ I. Олесь Гончар на землі херсонській: Слово про кандидата. Передвиборні збори у Голій Пристані: [Є фото] //Чорноморець. -1970. - 23 трав.
3 квітня - 85 років від дня народження Олеся Гончара (1918-1995): [добірка ст.] //Голопристан вісн. - 2003. - 4 квіт.
ФАЙНШТЕЙН Д. Серце, віддане Таврії: [Штрихи до біографії, що пов'язують письменника з Херсонщиною] //Наддніпрян.правда. - 1988. - З квіт.
ФАЙНШТЕЙН Д. Щедре серце митця: Олесю Гончару 70 //Ленін. прапор. - 1988.- 2квіт.
Літературознавчі матеріали. Рецензії
В поданих нижче монографіях, збірниках та інших виданнях і публікаціях висвітлюється життєвий та творчий шлях письменника як в цілому, так і його зв'язок з Херсонщиною. Тут також подано аналіз та дослідження його творів, присвячених Таврійському краю, - «Таврія», «Перекоп», «Тронка». Йдеться про вагомий внесок талановитого митця у формування та втілення естетичних ідеалів, змалювання портрету, пейзажу, відображення подій у вітчизняній та світовій культурі.
На прикладі визначних творів, до яких належать і твори про Херсонщину, розглядаються характерні особливості творчої манери письменника: епічність і ліризм, синтез реалізму і романтизму тощо.
БАБИШКІН О. Олесь Гончар. - К.: Дніпро, 1968. - 324 с.: іл., портр.
БЕРЕЖНИЙ В. Олесь Гончар: [Буклет] /Худож. Л.А.Слуцький, Д.Д.Грибов. - К.: Дніпро, 1978. - 36 с.: іл., портр. - Текст укр., рос, англ. та фр. мовами.
БУГАЙКО Т.Ф. та ін. Олесь Гончар у школі /Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф., Хропко П.П. - К.: Рад. щк., 1968. - 184 с.
ГУМЕННИЙ М.Х. Поетика антивоєнних романів Олеся Гончара: Кн. для вчителя, - Херсон, 1994.-191 с.
ГУМЕННЫЙ Н.Ф. Поэтика Олеся Гончара - романиста: Автореф. дис. ... /КГУ им. Т.Г.Шевченко. - К., 1990. - 37 с. -Библиогр.: С. 36-37 (17 назв.).
КОНОНЕНКО П.П. Особисто причетний: До 70-річчя від дня народження О.Гончара. - К.: Т-во «Знання» УРСР, 1988. -48 с. - (Сер. 6, «Література і мистецтво»; №2); - Бібліогр.
МИХАЙЛЮК Є. Красивий талант: До 50-річчя з дня народження О.Гончара. - К.: Т-во «Знання» УРСР, 1968. - 48 с.; портр.
МІЩЕНКО Д. Відповідь: до 85-річчя О. Гончара /Дмитро Міщенко //Слово просвіти. - 2003. - 26 берез. - С. 13.
МІЩЕНКО Д. Перша й остання бесіда /Дмитро Міщенко //Київ. - 1999. - № 1/2. - С. 128.
НАЗАРЕНКО А. З думою про народ /А. Назаренко //Червоний прапор. - 1998. - 4 квіт.
ОЧЕРЕТИНЙ О.Д., Брацейко О.Г. Вивчення творчості Олеся Гончара в школі. - К.: Рад. шк., 1964. - 124 с.
ПОГРІБНИЙ А. Олесь Гончар: Нарис творчості. - К.: Дніпро, 1987. - 240 с. - (Літ. портрети).
ПРО Олеся Гончара: Літ.-критич. матеріали. - К.: Рад. письменник, 1968.- 350 с.
РАВЛЮК М. Народ у творчості Олеся Гончара: (На прикладі творів «Таврія», «Перекоп»]. - К.: Рад. Україна, 1960. - 26 с.
СЕМЕНЧУК І. Вогонь творення: 3 творчої лабораторії О.Гончара. - К.: Дніпро, 1968. - 167 с., портр.
СЕМЕНЧУК І.Р. Олесь Гончар: (До 60-річчя з дня народження письменника). - К.: T-во «Знання» УРСР, 1978. -64 с. - (Сер., «Літ. і мистецтво»).
СЕМЕНЧУК І.Р. Олесь Гончар - художник слова: Дослідження. - К: Дніпро, 1986. - 260 с.
СОЛОГУБ Н.М. Мовний світ Олеся Гончара /АН України. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. - К.: Наук, думка, 1991. -140 с.
ХОМ'ЯК Т.В. Ліричний епос Олеся Гончара: До питання про взаємодію епічних і ліричних начал у романах письменника. - К.: Вища шк., 1988.- 115 с.
ЧОРНА М. Функції пейзажу у новелістиці Олеся Гончара /М. Чорна //Південний архів: філолог. науки: зб. наук. пр.. - Херсон, 2004. - Вип. 26. - С. 76-80.
БАЖАН М.П. Світ героїв романів Олеся Гончара //Бажан М.П. Твори: В 4-х т. - К., 1985. - Т. 4. - С. 347-362.
БРАТАН М. Вічно юний, нерозвійний світ //Гончар О. Берег любові: Роман; Бригантина: Повість. - Сімферополь, 1981.- С. 3-10.
ГАЛИЧ В.М. Естетична значущість фонетичної оболонки антропоніма (на матеріалі творчості О. Гончара) /В. Галич //Мовознавство. - 2001. - № 4. - С. 61-65.
ОЛЕСЬ Гончар (1918-1995): [Біогр. довідка, згадуються твори письменника «Таврія», «Перекоп», «Тронка»] //Українська література для школярів: Хрестоматія: В 2-х т. -Донецьк, 1977. - Т. 2. - С.228-229.
ГОРІСЛАВЕЦЬ В. Останній романтик, або Олесь Гончар у контексті сучасного літературного процесу /В. Горіславець //Київ. - 2008. - № 4. - С. 164-170.
ГУМЕННИЙ М.Х. Діалоги і монологи в романах О.Гоичара: [їx структура і функції] //Укр. мова і літ. в шк. -1986. - №4. - С.9-12.
ГУМЕННИЙ М.Х. Пейзажний живопис у романах Олеся Гончара//Укр. мова і літ. в шк. - 1988. - №7. - С. 9-12.
ГУМЕННИЙ М.Х. Проблема авторської позиції в романах Олеся Гончара//Дивослово. -1994. - №1. -С. 12-14.
ГУМЕННИЙ М. Ремарк і Гончар: типологія антивоєнного роману /М. Гуменний //Укр. мова і л-ра в шк.. - 2000. - № 5. - С. 46-49.
ГУМЕННИЙ М,Х. Функції ремінісценцій у романах Олеся Гончара //Укр. мова і літ. в шк. - 1989. - №7. - С. 24-27.
ГУМЕНИЙ М.Х Функції символу в романах Олеся Гончара //Укр. мова і літ. в шк. -1990. - №10. - С. 58-62.
ГУМЕННИЙ М.Х: Хронотом у романах О.Гончара //Слово і час. - 1993. - №8. - С. 22-27. - Бібліогр.
ДУБИНА М. До глибини характеру: поетика романів Олеся Гончара /М. Дубина //Літ. Україна. - 2006. - 13 лип. - (№ 26). - С. 6.
"ДЯКУЮ Богові, що дав мені народитися українцем": [до 90-річчя від дня народж. митця] //Знаменні дати. Календар - 2006. - 2008. - № 1. - С. 91-95. - Бібліогр. у кінці ст.
ЗОБЕНКО М. Громовиці століття в душі українця: кілька розділів з есе за кн. новел "Далекі вогнища" /М. Зобенко //Березіль. - 1998. - № 3/4. - С. 171-176.
* КОВАЛЕНКО Л. [Вступна ст.] //Гончар О. Таврія; Перекоп: Романи. - К., 1972. - С. 5-26.
НАЄНКО М.К. ...Але найсвітліша краса її в труді //Наєнко М.К. Краса вірності: у творчому світі Олеся Гончара. - К., 1981.- С. 88-189.
ПАРХОМЕНКО М. Про романи Олеся Гончара «Таврія», «Перекоп» //Гончар О. Таврія; Перекоп: Романи. - Сімферополь, 1974. - С. 3-10.
РИВКІС Л. Книга про велич радянської людини: [«Прапороносці»] //Наддніпрян. правда. - 1947. - 12 жовт.
СТЕПАНЕНКО М.І. Поет - "стоколос" Борис Олійник у щоденниковій візії Олеся Гончара /М. Степаненко //Вивчаємо укр. мову та л-ру. - 2009. - № 28. - С. 6-12.
БРАТАН М.І. Олесь Гончар /Микола Братан //Елінг. - К., 2008. - Вип. 8. - С. 11-15.
БРАТАН М. 3 думою про велике: Нове видання кн. О.Гончара «Письменницькі роздуми» //Наддніпрян. правда - 1981.- 16 січ.
БРАТАН М. І краса і держава. Нарис про Олеся Гончара /Микола Братан; ред. О.В. Олексюк. - Херсон: Просвіта, 2007. - 40 с.
БРАТАН М. Сила любові: (Слово про Олеся Гончара) /Ред. В.Г.Чуприна. - Херсон, 1993. - 18 с.
БРАТАН М. Сила любові. Слово про Олеся Гончара. - 2 вид. /Микола Братан; ред. О.В. Олексюк. - Херсон: Просвіта, 2002. - 32 с.
БРАТАН М. Сила любові: О.Гончару 75: [Творчий шлях письменника] //Наддніпрян. правда. - 1993. - 7 квіт.
БРАТАН М. Собори душ супроти злиднів духу: [Про роман «Собор»] //Ленін. прапор. - 1988. - 11 черв.
ОЛЕСЬ Терентійович Гончар і Херсонщина //Літературне краєзнавство на уроках з української літератури у XI класі середньої школи: Метод. рек. та розробки уроків. -Херсон, 1993. - С. 25-28.
ГУДИЙ П. Он воспел нашу землю: [К 75-летию со дня рождения писателя. Включен перечень произведений, посвященных краю] //Веч. Арабат. - 1993. - 30 марта.
ГУДИЙ П. Співець таврійської землі: [Про твори, присвячені півдню України, зокрема Херсонщині] //Трамонтан. - Геническ, 1993. - С. 143-145.
КУЛІШ Л. З думою про велике //Наддніпрян. правда. - 1970.- 17 трав.
МАРТИНОВА Г.Г. Творчі зв'язки Олеся Гончара з Херсонщиною: Наук. довідка /Херсон. краєзнавчий музей. - Херсон, 1993. - 4л.- (Машинопис).
ОЛЕСЬ Гончар: "Вір усім серцем. І я з твоїм серцем": [до 90-річчя від дня народж. письм] //Голос України. - 2008. - 18 берез. (№ 52). - С. 10-11.
ПАНЧЕНКО В. Після Собору : Олесь Гончар. Прихований трагізм долі /В. Панченко //День. - 2006. - 24 лют. - С. 8.
ПАРАСКЕВИЧ П. Олесь Гончар і Херсонщина //Наддніпрян. правда. - 1993. - 10 серп.
РЕГІДАЙЛО Н. Берегти людське в людині /Надія Регідайло //Вісн. Кн. палати України. - 2008. - № 10. - С. 40-44.
РЕГІДАЙЛО Н. Пам'ять, честь, гідність, саме життя нашого народу /Надія Регідайло //Вісн. Кн. палати. 2009. - № 2. - С. 45-48.
ФЕДОРОВСЬКА Л. Світ праці, любові і краси //Ленін. прапор. -1978. - 1 квіт.
БРАТАН М. Сила його слова //Літ. Україна. - 1974. 7черв.
БРАТАН М. Хвилюючі «конспекти почуттів»: Поезії О.Гончара //Рад. літературознавство. - 1980. - №5. - С. 5-10.
