Літературні години у Гончарівці
Напередодні Міжнародного дня рідної мови фахівці відділу краєзнавства нашої Гончарівки провели літературні години «Слово, народжене війною. Письменники Херсонщини» для Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти (НМЦ ПТО) у Херсонській області та Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 53.
Міжнародний день рідної мови був запроваджений у листопаді 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. А вперше в Україні і світі відзначений 21 лютого 2000 року. Свято започатковано з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Воно нагадує про важливість мови, яка є інструментом у збереженні духовного та матеріального спадку кожного народу. Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами. Її намагалися вбити щонайменше 134 рази! Та пам’ять не стерти. Мова – це наша зброя у війні за українську незалежність.
Разом з учнями, студентами та викладачами на зустрічах говорили про творчу літературну «броню» Херсонщини: Василя Загороднюка, Олександра Гунька, Альону Мовчан, Валерія Кулика, Артема Петрика, Михайла Олійника, Олександра Кравченка, Надію Теленчук, Олену Маляренко. Віддаючи шану, відзначили художнє слово Олександра Меньшова та Василя Паламарчука.
Сучасна українська література – це інтелектуальний фронт, де кожен текст слугує формою культурного самозахисту. «Мої слова – мечі спартанські», – зазначає Василь Загороднюк в однойменному вірші з поетичної збірки «Світиться світла 100 тонн висота». За дане видання у 2025 році Василь Степанович став лауреатом Івано-Франківської міської премії ім. Івана Франка в номінації «Література».
Спільно з учасниками заходів декламували поезії з трьох збірок «Херсонщина. АртСпротив», де художньо-образна мова авторів сповнена болем та смутком, але водночас живою надією та незламною вірою. У третьому томі книги презентовані вірші про Херсонщину, Херсон, херсонців, написані здебільшого з грудня 2024 року по листопад 2025 року. Уперше в проєкті опубліковані й прозові твори. Тут можна знайти рядки як професіоналів, так і початківців; загалом долучилися шістдесят авторів. Видання містить і поезії Валерія Кулика, який став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Івана Багряного за книгу сонетів «Дніпро рятує Україну». Поет пише:
Херсон стоїть… Тут серце України
Промінно сяє в сутності своїй
Хоч ворог шле нам горе і руїни,
Та місто наше все ж тримає стрій…
Із поезії «Ми – люди вірні»
У третьому томі збірки «Херсонщина. АртСпротив» на запитання: «Що особисто для Вас змінилося за останній рік?» Надія Теленчук, яка закликала «закохуватися в українську» відповідає: «За останній рік ще більше впевнилася в силі внутрішнього голосу, якого потрібно дослухатися та який завжди знає правильну відповідь і підкаже її серцю. Роздоріжжя бачу не як безвихідь, а скоріше, як нові шанси, до яких нас веде життєвий шлях, а це означає, що ми ростемо. Надалі хочу ділитися цілющою силою слова…».
Разом із присутніми на заходах передивилися буктрейлер на збірку «Херсонщина. АртСпротив» II том та відеосюжет про створення роману-хроніки «Окупація» Альони Мовчан.
За участю запрошених говорили про гумористичну книгу Олени Маляренко «Жизель і мир», в якій один із епіграфів звучить так: «Легли мы как-то спать 23 февраля..., а прокинулися 24 лютого».
Ну і звісно не оминули увагою творчість Михайла Олійника. Його поетичні історії стали щирим голосом міста-героя, що всупереч усьому стоїть. Автор перетворює переживання війни на живі рядки мужності.
У колі присутніх прочитали поезію Михайла Олійника «Мова» зі збірки «Фортеця Херсон: одне серце на два береги»:
і все таки мова це зброя
хто би там що не казав
хто ти без мови і хто я
як степ
що без вітру і трав
любиш свою Україну
віддано й чесно люби
бо віра і мова
єдино
тримають нас наче стовпи...
Слово, народжене війною, – це слово незламності, сили та пам'яті. Воно сповнене болем, правдою, патріотизмом; здатне об'єднати; лікувати та водночас документувати боротьбу українського народу. Мова – це генетичний код та душа нації, що зберігає історичну пам'ять і гарантує цілісність держави.
