ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ

Давні часи (до 1917 року)

 МИХАЙЛІВ ЮХИМ СПИРИДОНОВИЧ

[1885-1935] художник

Михайлів Юхим Спиридонович народився в м. Олешки (нині Цюрупинськ). Закінчив Херсонське реальне училище, де відбулося його мистецьке "хрещення". У дванадцятирічному віці Ю. Михайлів намалював вугіллям портрет Жуковського.
Херсонське земство визнало художній хист майбутнього маляра, йому призначено у 1902 році стипендію для студіювання керамічного мистецтва у відомому Строганівському художньо-промисловому училищі. 

Ю. Михайлів закінчив Московське училище живопису. Пізніше, як "вольно-определяющийся" в царській армії відбував службу в Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). Тут доля звела його з такими діячами української культури, як історики Д. Яворницький та Д. Дорошенко, поет Т. Романченко. У Дніпропетровську художник працював також у Музеї старожитностей ім. Олександра Поля (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького) над оформленням панно.
Був Юхим Михайлів природженим романтиком. Твори його пробуджують поривання в надхмарні світи, в життя, сповнене драматизму й гармонії. Вони – як казка про вічну красу мистецтва.
1915 року, по дорозі на фронт, Михайлів писав своєму другу – поету Т. Романченку: "Можна дати пейзаж український без тополі, і він буде українським. Треба знати Україну, її небо, повітря, травичку... Художники, поети і письменники на те й потрібні світу – людям, щоб серед їхнього галасу і турбот, котрі не дають їм глянути на красу, якої так шукають і не знаходять, сказати: "Стійте й схаменіться! Ось краса, яку ви хочете бачити". Він був одним із тих митців, котрі послідовно, неухильно, цілеспрямовано реалізували свої задуми.
Митець разюче вирізнявся серед малярів-сучасників своїми працями. За фольклорними витоками вони мали спорідненість із творами П. Холодного та О. Судомори, графічні ж композиції вишуканою ритмічною побудовою виказували впливи В. Кричевського і Г. Нарбута, а схильністю до химерно-фантастичних зображень в ілюстраціях він перегукувався з К. Піскорським. Багатогранна творчість художника три десятиліття розбудовувалася за своїми внутрішніми законами, у кожному із власних виявів залишаючись видатним і неповторним явищем українського мистецтва.
Михайлів – співець України. Любов до життя, замилування світом природи на повну силу звучить у натюрмортах художника. Композиції натюрмортів чітко конструктивні і "міцно" побудовані. В кожному є певний акцент, котрий розвиває і тримає композицію. В "Білому бузку" (1938 р.) – це гострий сплеск, сяяння білого на червоному тлі, акомпонований поєднанням ясно-зеленого і синьо-зеленого тонів. Золотим сонцем палають "Жовті азалії" (1933 р.) на синьому тлі.
Михайлів був і гарним рисувальником. Його хист графіка виявився в оформленнях книжок, у численних ілюстраціях, орнаментальних обкладинках часописів, афішах. Для розуміння дару Михайліва-живописця, майстра символічно-філософських композицій важливе значення мають пейзажі. У пейзажному доробку є натурні замальовки ("Сумна подія", 1904 р.). Митець умів переконливо передати природність зображуваного мотиву. Могутньою енергією вражають його "Пороги" (1908 р.), чаром краси – "Поле маків" (1940 р.) чи грою світла після грози – "Веселка" (1928 р.).
Не поривав митець зв'язку з рідним краєм. У квітні 1927 року на запрошення Херсонського музею він взяв участь у художній виставці, де експонував "Чайку", цикл сонат "Україна" ("Старий цвинтар", "Зруйнований спокій", "Блукаючий дух"), "Вітряк" та "Весну".
Літературна спадщина Юхима Михайліва не досліджена, він майже не друкувався. Остання поетична публікація позначена 1917 роком (журнал "Шлях"). Митець вважав, що обом музам служити важко, муза поетична відійшла на другий план. Він часом писав вірші, але тільки для себе, для родинного вжитку, не для друку.
Символістичний напрям творчості Юхима Михайлівна з його виразними національними симпатіями, які у нього були глибоко пов'язані з пошаною до будь-якої культури, не могли ужитися з офіційно-бюрократичними настановами в країні. В пресі публікуються чимраз гостріші випади проти художника. У 1934 році його вислано до Котласа Архангельської області. Там 15 липня 1935 року Юхим Спиридонович Михайлів помер.
Трагедія художника не тільки в тому, що йому вкоротили віку репресіями, не в тому, що він не зміг на повну силу виявити власні творчі можливості, а насамперед в долі його малярської спадщини.
Митець віддав усе, що зміг, на вівтар України. Деякі його твори були занедбані, а то і понищені нащадками. Основна частина творів Юхима Спиридоновича Михайліва знаходиться в США.