Українець Владислав

Владислав Українець народився 5 грудня 1999 року у м. Хмільник Вінницької області. Після закінчення середньої школи продовжив навчання у Кам'янець-Подільському ліцеї Хмельницької області з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2016 році, коли Україна потерпала від збройної агресії російської федерації, юнак вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного м.Львів. У цей непростий час Владислав обрав шлях військового свідомо, адже завжди хотів бути частиною чогось важливого, прагнув захищати і допомагати.
З 22 липня 2020 року служив командиром 2-го механізованого взводу механізованої роти військової частини А2960 (10 батальйон 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Сухопутних військ ЗСУ).
Студент, який раніше не мав стосунку до військової служби, але отримав підготовку відповідного рівня у спецвиші, залучався до складу Операції об’єднаних сил на Сході України: з 24 жовтня 2020 року по 17 липня 2021 року безпосередньо виконував бойові завдання на східному рубежі оборони України в зоні ООС.

Владислав Українець  у перший день російського вторгнення вів запеклий бій за стратегічний Антонівський міст, який з’єднує Херсон із лівобережжям Дніпра. Саме цей міст через Дніпро став тією точкою спротиву, де нашим бійцям уперше на таврійському напрямку на деякий час вдалося зупинити колону російської техніки. Саме цей міст — найзручніший шлях у напрямку Миколаївщини.
Командир механізованого взводу окремого мотопіхотного батальйону Владислав Українець на БМП прикривав відхід нашого війська від удару ворога, що атакував українські позиції. Усі вийшли, і він теж став відступати. Але не встиг. У машину, де був боєць, влучив ворожий снаряд.
Загинув 24 лютого 2022 року під час боїв на Антонівському мосту.
Похований 20 листопада на кладовищі у місті Хмільник.
Указом Президента України від 02 березня 2022 року №94/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Владиславу Українцю присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).