Ірина Саліхова – херсонська журналістка, волонтерка та лідерка ініціативи «Котики-Патріотики». До повномасштабного вторгнення росії в Україну викладала танці у власній студії, організовувала тематичні танцювальні вечори, влаштовувала маркетинг-сніданки, допомагала бізнесам розвиватись та була спікеркою. Гуманітарною місією почала займатися з 2008 року, допомагаючи з друзями дитячим будинкам-інтернатам. Закуповувала одяг, їжу та речі, яких потребували ці заклади.
«Якось у студентські роки ми з друзями вирішили напередодні Нового року піти до інтернатного закладу, що був біля мого дому. Ми навідались туди заздалегідь, дізнались, які саме смаколики туди брати можна, тому що не все дозволено… Потім мої знайомі розповіли, що діти з іншого інтернатного закладу, які вже були старші за віком, влаштовують ярмарок своїх поробок і треба прийти підтримати їх, бо вони боялися, що на ярмарку не буде людей. Там я познайомилася з волонтерами та вихованцями «Херсонського клубу волонтерів». Так я і залишилась з 2009 року і нині є активною волонтеркою», – розповідає Ірина.
З початком повномасштабного вторгнення жінка не залишилась осторонь: організувала у Херсоні волонтерську ініціативу «Котики-патріотики» і всі її зусилля спрямувала на допомогу лікарням і людям. 24 лютого 2022 року Ірина з чоловіком Олександром планували виїхати, але не змогли покинути маму, яка має інвалідність і навідріз відмовлялася покидати свій дім.
Волонтерка згадує: «Коли почалася повномасштабна військова агресія, першу добу ми з родиною обговорювали, що робити, виїжджати, чи ні, а на другу добу почали активно волонтерити. Тоді міська влада закликала волонтерів і просто небайдужих людей приносити кровоспинні, бинти, інше, щоб врятувати бійців, які перші кілька днів намагалися відстоювати Херсон».
«Я не можу сказати, чому обрала саме цей напрямок – допомога ліками. Я просто побачила один із численних запитів, які мені траплялися в моєму інформаційному потоці. І саме цей відгукнувся. Може тому, що у мене мама з інвалідністю, і я знаю, як це важливо, як це потрібно підтримувати здоров'я у належному стані. А потім побачила, як у Херсоні почалась паніка, і люди масово вигрібали все з аптек»,– ділиться спогадами херсонська волонтерка.
З ліками була найгостріша криза у місті, Ірина почала допомагати медикам, закуповувала кровоспинні та знеболювальні препарати. Вона зі своїм чоловіком долучилися до пошуків медикаментів. Напряму стали збирати заявки з відділень, до яких везли поранених бійців.
Ірина Саліхова пригадує:«Ми поїхали в лікарню, в якій приймали наших поранених бійців, і налагодили збір заявок для реанімаційного, опікового та хірургічного відділень. Нам допомагали кілька мереж аптек, які знаходилися в Херсоні й знали, якими є потреби в лікарнях. Ми ж почали через соцмережі просто збирати кошти на закриття цих потреб, і люди дуже активно відгукувалися та допомагали. Адже ми всі розуміли, що в Херсон не буде поставок медикаментів, і тому треба зараз запакувати лікарні по максимуму».
На третій день повномасштабного вторгнення волонтерка написала допис у соцмережах з проханням про допомогу. Вона шукала небайдужих, котрі на тлі загального хаосу разом із нею допомагатимуть лікарням та хворим.
«Я просто написала в соцмережах про потребу – от хто відгукнеться, той відгукнеться. За ніч я зібрала команду з 17-ти людей, які готові були витрачати свій час на допомогу іншим».
Через кілька тижнів команда розрослася до 42 волонтерів. У розширеній команді було двоє медиків, які допомагали всім іншим вирішувати складні питання. Саме ці люди і склали в майбутньому ініціативу «Котики-патріотики».
«Котиком-патріотиком я називала свого кота ще до повномасштабного вторгнення. Просто так співзвучно було. Але ми потребували якоїсь ідентифікації нашої волонтерської групи. Тож я запропонувала саме цю назву. Власне, інших варіантів і не було. Ця назва всім запала в душу, тож зголосились швидко», – розповідає Ірина Саліхова.
Через те, що волонтери були з різних мікрорайонів Херсона, це дозволяло адресно покривати все місто. «Вони приїздили у штаб у центрі Херсона, брали пакунки із заявками від людей, лікарень (ліки, продуктові набори, засоби гігієни) і розвозили вже у свої райони – хто на автівках, хто на велосипедах. Так само вони стояли у чергах до аптек по різних мікрорайонах міста, поки в них ліки були. І якщо ми не могли знайти якийсь антибіотик у центрі там чи на Шуменському, де я проживала, то ми кидали заклик у наш спільний чат, і люди у своїх мікрорайонах шукали необхідні медикаменти», – каже волонтерка.
У тимчасово окупованому Херсоні запаси в аптеках потроху танули, а працювали вони навесні у місті лише кілька годин на добу, та й то не всі. Волонтерам же відкривали аптеки – і вони їх просто повністю викуповували. Найгострішою була потреба в інсуліні. «Котикам-патріотикам» вдалось закупити препарату на суму близько 40 тисяч доларів, а херсонський головний лікар дав волонтерам два холодильники для інсуліну, який вони везли в термосумках і термобоксах.
У середині березня в аптеках Херсона лишились самі вітаміни, БАДи та косметика, і постало питання придбання ліків на підконтрольній Україні території. Саме в цей час долучився Червоний Хрест та інші волонтерські організації. Їм допомагали волонтери з Миколаєва, Одеси та Івано-Франківська. Коли поставки до Херсона стали неможливі, Ірина закуповувала медикаменти в інших містах – у Львові, Харкові, Одесі, Києві, Дніпрі. Все це звозили на склад в Одесі. Звідти вже волонтери, херсонські підприємці, звичайні люди з автівками допомагали просто перевозити через російські блокпости до Херсона. Інколи їм доводилося проходити через понад 60 блокпостів, інколи медикаменти просто забирали.
«Ми довго чекали, де спливуть ці медикаменти. Ми думали, що вони їх будуть роздавати, як власну гуманітарку. А потім ми дізналися, що вони їх просто спалюють. У нас двічі не доїхали машини, інколи водії просто зникали безслідно. Когось брали в полон на кілька днів, когось не можуть знайти й досі. Одного з водіїв Червоного Хреста, який доставляв нам медикаменти, російський снайпер убив пострілом у голову», – говорить волонтерка.
Лідерка ініціативи «Котики-Патріотики» наголошує: «Окремі герої цієї війни – це водії. Вони, попри небезпеку для життя, привозили такі важливі медикаменти, дитяче харчування, адже дітки народжувались і потребували відповідного догляду. Онкопрепарати і препарати для реанімацій потрапляли до лікарів вчасно і в належному стані. Неможливо навіть уявити, чого їм це вартувало. Вони рятували життя херсонців, ризикуючи власними».
Незважаючи ні на що, волонтерам «Котиків-патріотиків» вдавалось доправляти медичні препарати до Херсона, а звідти – навіть на лівий берег.
«Бути волонтером в окупованому місті – це реально страшно. Ми не афішували допомогу військовим, крім того, інші волонтери не хотіли світитися, тому я вогонь викликала на себе – публікувала звіти та вела прямі ефіри в соцмережах, давала інтерв’ю телеканалам. Майже відразу, як почала діяти ініціатива, ми з чоловіком полишили власну квартиру, бо таких публічних і надто активних викрадали прямо з домівок. Благо, що в Херсоні багато своїх людей, які нам пропонували пожити в них безкоштовно. Переїжджали кілька разів», – ділиться Ірина Саліхова.
Волонтери «Котиків-патріотиків» декілька разів переміщали штаб, а про місце видачі медикаментів повідомляли адресно. В якийсь момент друзі Ірини сказали, що вона з чоловіком у списках окупантів, тобто могли потрапити до полону в будь-який момент. Був випадок, коли родину волонтерів повідомили, щоб до 7-ї ранку вони виїхали з помешкання, де перебували.
«Ми дійсно виїхали з того місця, де перебували, десь о 7-й ранку, а вже о 12-й окупанти з автоматами прийшли у цей двір…», – розповідає Ірина.
Зрештою родина волонтерів вирішили евакуюватися. Замість п’яти годин, дорога до Одеси тривала майже п’ять діб, згодом подружжя переїхало до Києва.
30 грудня 2022 року Президент України Володимир Зеленський вручив Ірині Саліховій відзнаку «Золоте серце» за вагомий внесок у наданні волонтерської допомоги та розвитку волонтерського руху, зокрема, під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та подолання її наслідків.
Своє нагородження волонтерка прокоментувала на власній сторінці у мережі «Facebook»:«Дякую за відзнаку “Золоте серце”, вручене персонально мені, хоча, насправді, це заслуга великої команди «Котики-патріотики» та всіх, хто нам допомагає і допомагав. Хтось із наших волонтерів пішов на фронт, дехто досі у полоні (імен називати не буду з міркувань безпеки), когось, на жаль, ця війна забрала з життя, найстійкіші вигоріли разів 200, але продовжують збирати кошти і завозити ліки й інше необхідне на Херсонщину. Дякую і тим, хто залишається в команді, і тим, хто пішов – все має свій ресурс і інколи цей ресурс не бездонний».
Ірина Саліхова зазначає, що після деокупація м. Херсона, кількість запитів на медикаменти зросла, тому ініціатива активно продовжує свою діяльність. Не вигоріти в такій самовідданій та жертовній справі допомагає вдячність тих, кому «Котики-патріотики» допомагають.
Волонтерка говорить: «Особисто я вважаю, що кожна людина не просто може бути волонтером, а навіть повинна. Тому що це точно покращить стан справ у нашій країні, і всім буде приємніше у ній жити».
Займатися волонтерською діяльністю не просто, це важка праця, а найголовніше – потрібно мати велике добре серце. І, ні в якому разі не шкодувати добра для інших.
2. Волонтерки, які тримають внутрішній фронт [Електронний ресурс] / записав Олег Ксенін // Вечерняя Одесса : [обществ.-полит. регион. газ.]. – 2022. – 28 июля. (№58/59). – Режим доступу : https://vo.od.ua/rubrics/raznoe/48123.php. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 02.12.2025. Інтерв’ю, зокрема, з активісткою І. Саліховою.
6. Ірина Саліхова (Снігур) [Електронний ресурс] // Facebook : [соц. мережа]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.facebook.com/arameya/?locale=uk_UA. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 02.12.2025.
1. «Або виїзд, або катівня»: Ірина Саліхова про волонтерство в тимчасово окупованому Херсоні [Електронний ресурс] : [інтерв’ю на каналі Незламний Південь] // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=kLh7z_AC-tE. – Назва з екрана. – Дата публікації : 14.03.2025. – Дата перегляду : 03.12.2025.
2. «В першу чергу ми закривали заявки з реанімації»: історія волонтерки з Херсона [Електронний ресурс] : [репортаж на каналі Суспільне Херсон] // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=0-XQn8BdJCw. – Назва з екрана. – Дата публікації : 04.01.2023. – Дата перегляду : 03.12.2025.
3. Життя в окупації у Херсоні. Як витримати та зберегти стійкість? Розмова з волонтеркою, випуск 27. [Електронний ресурс] : [відеозапис на каналі DivakiProduction] // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=SC0S3luVitQ. – Назва з екрана. – Дата публікації : 01.05.2024. – Дата перегляду : 03.12.2025.
