Поетика живопису
"Над річкою Козак. Портрет поета Анатолія Кичинського". Картина К.Московченка
Анатолій Кичинський відомий як автор настроєвих пейзажів і натюрмортів, чимало з яких займають помітні місця у приватних колекціях не лише в Україні, а й за її межами.
Нижче наводимо текст статті "Поезія живопису" Володимира Григоровича Чуприни - херсонського художника, члена Національної спілки художників України, заслуженого діяча мистецтв України, народного художника України, академіка Каліфорнійської академії наук, освіти та мистецтва.
«Моя маленька іскро Божа...». Так починається один із ранніх віршів Анатолія Кичинського «Акварель», з якого читач може здогадатися про причетність «найліричнішого героя», тобто самого автора, до такого заняття, як малювання. Згодом до теми образотворчого мистецтва поет звертатиметься у віршах «Невідомий художник. “Козак Мамай”», «Катерина Білокур», «Твори, художнику, твори…», «Тарас Шевченко.“Автопортрет із свічкою”», «Художник», «Бачити в тобі те, чого не бачать інші…», «З розмови», «Вікно», адже ця тема дуже органічна для нього. Настільки органічна, що навіть ті шанувальники поезії Анатолія Кичинського, котрі не знайомі з його живописом, не можуть не звернути увагу на словесну кольористику, на гру світла і тіні, на композиційну довершеність зображуваного, тобто на все те, завдяки чому його поетична творчість сприймається як щось надзвичайно живописне.
На моє переконання, лише унікальній особистості дано поєднати в собі талант літературний з талантом живописця. Саме таким ми знаємо Тараса Шевченка, котрий зумів відкрити нові обрії як в поезії, так і в образотворчому мистецтві. Прикладів талановитого служіння двом музам не так уже й багато. Принагідно згадаймо іще хоч би Мікеланджело, Лермонтова, Волошина.
Літературний доробок Анатолія Кичинського шанувальникам поезії добре відомий. Він знаний в Україні поет, чия творчість відзначена Шевченківською премією. Чимало його віршів стало прекрасними піснями. Він – один з найтонших українських ліриків нашого часу, лірик, філософськи заглиблений. Одне слово, Поет з великої літери. Якщо припустити, що навчання на філологічному факультеті Херсонського педінституту, а пізніше – на Вищих літературних курсах при Літінституті ім. М.Горького в Москві допомагало шліфувати поетичний хист Анатолію Кичинському, то як художник він формувався самотужки. Та, незважаючи на це, в живопису він абсолютно професійний, навіть самобутній.
Віддаючи перевагу пейзажам, Анатолій Кичинський наголошує ними, як і багатьма віршами, на своєму особливому ставленні до унікального місця на землі – таврійського степу з його дивовижною кольоровою гамою, котрий з Божої волі став батьківщиною нашого поета і художника. Сила художнього виразу пейзажів Кичинського – у лаконізмі їхніх композицій. Зачаровані навколишнім світом тендітні деревця, що тремтять таємничістю, бур’янисті узбіччя розгрузлих доріг, небо з улюбленим то вечірнім, то нічним світилом переносять нас від фігуративного мистецтва до умовного. Автор майже уникає конкретної сюжетності, його живописання сприймаються не як чітка реальність, а як уява, як мрія. Таке емоційне піднесення, такий ліризм у простих мотивах, підсилений кольоровим вирішенням, є домінантними у творах Кичинського-художника.
Здається, колір у нього живе самостійним життям, життям справжнього живопису, одухотвореного натхненням ліричної самозаглибленої душі. Невеличкі за форматом пейзажі Кичинського розширюють нашу уяву про неабиякі можливості лаконічного живопису. Так, очевидно, пишуться короткі вірші, де в кількох рядках може бути сконденсована така напруга людських почуттів, для якої може не вистачити місця навіть у романі. У цьому нас не раз переконували вірші Анатолія Кичинського. У цьому нас переконують надзвичайно настроєві його пейзажі. Милуєшся ними і не можеш не думати про те, яка велика схожість існує між Поезією та Живописом, яка велика гармонія їх поєднує.
Джерело: Кичинський А. І. Срібна голка і нить золота: вірші та поеми / А.І.Кичинський. - Херсон, 2010. - С.277-278.
Репродукції картин Анатолія Кичинського
