М. Братан "Несе як прапор"

1. СУПУТНИКИ

В музеї — обладунки чабана:
Гирлиґа, фляга, шапка-бирка вірна.
І — орденами зшерхлими — війна.
І — орденами в сяйві — праця мирна.
Хто їхнього володаря не зна
В степу, що він любив його безмірно,
Допоки та безока, навісна
В кошарі не настигла в день сумирний...
Отара сиротує на пашах...
Ми всі падем на скорбних рубежах.
Чи ж добрий спомин матимем по смерті?
...А ще в музеї при його речах
Лежать, не змерклі в буднів круговерті,
Дві книги — «Тронка» й «Таврія» — потерті...

2. ЖИТТЯ ІДЕ

Життя іде, хулителі «Собору»,
І немощніє ваш казенний крок.
Хоч як забути ту блаженну пору,
Коли й вві сні — рука під козирок?
Ви злому прислужились поговору,
Чіпляли правді на вуста замок.
А він, художник, крізь марноту й змору
Ніс, наче прапор, сонячність думок.
Зберем зерно — відсіємо полову.
Та не скажу, що горе — не біда.
Він людським болем закипає знову:
Чинуша й нині зброї не склада, —
І теревенить про перебудову
Безсмертний висуванець Лобода.

Микола Братан