Олесеві Гончару
Хто слухав тронку степову, І хто відкрив безмежжя степу, Той розуміє, чим живуть В моїм краю. Достиглий серпень Приліг спочити на поля, Духмянить хлібом і медами, У небі вирізьблений птах Пісні кує. А ген руками Вже котять сонце по стерні І юні, й сиві скиртоправи, Й тополі, наче світ старі, Ждуть вечорів, коли у трави Посиплять зорі із небес, І, слухай світе, як урочо До степових моїх принцес Палкі слова, слова шепочуть Широкоплечі юнаки, Хмільні од любощів і вроди. Степовики,степовики, Горджусь, що вашого я роду!
Василь Мелещенко
|