В. Кочевський "Гвардії співач"

Олесеві Гончару —
на його 60-річчя

Коли селяни сіяли овес
(Із злиднями скоріше б розквитаться!),
Земля ласкавим іменем — Олесь —
Назвала свого кревного полтавця.
З тих пір Вас поле рідне зігріва
Квітневістю слідів і мрій малечих,
І дзвонять пружним проростом слова
У боронах бентежних Ваших речень.
Їх першим чув студентський Харків мій,
Високі Альпи ждали словосходів,
І ритмом хвиль ловив морський прибій
Степів таврійських повість колискову.
У юності судилося пройти
Поля вогню й залізної хуртечі...
Вагою мінометної плити
Обов'язок бійця Вам ліг на плечі.
Обов'язок бійця і сівача —
Весь вік за тихі борозни бороться...
Живуть у Вашім серці і в очах
Солдати, вчителі і хліботворці.
І на обліг рука перо схиля,
І оживає у гарячім слові
Сто раз в боях прострелена земля,
Що стала вічним берегом любові.

Віктор Кочевський
1978 р.