О.Т.Гончару
За що люблю тебе, мій степе, Твою гарячу оболонь? Чи не за те, що крихти неба Поклав ти на шорстку долонь; Чи не тому, що в безгомінні Важкий цар-колос дозріва Й переливається в промінні Висока тирса-космова; Чи не за те, що хвильні далі У мандри мрійника зовуть. (Як не натискуй на педалі, А майва спереду пливуть); Чи не тому, що краще світу Над тебе, степе, не знайти... Душа налита вщерь привіту, І серце сповнене одвіту, Бо ними володієш ти.
Леонід Куліш
|