В. Кочевський "Гвардії співач"
ГВАРДІЇ СІВАЧ
Олесеві Гончару — на його 60-річчя
Коли селяни сіяли овес (Із злиднями скоріше б розквитаться!), Земля ласкавим іменем — Олесь — Назвала свого кревного полтавця. З тих пір Вас поле рідне зігріва Квітневістю слідів і мрій малечих, І дзвонять пружним проростом слова У боронах бентежних Ваших речень. Їх першим чув студентський Харків мій, Високі Альпи ждали словосходів, І ритмом хвиль ловив морський прибій Степів таврійських повість колискову. У юності судилося пройти Поля вогню й залізної хуртечі... Вагою мінометної плити Обов'язок бійця Вам ліг на плечі. Обов'язок бійця і сівача — Весь вік за тихі борозни бороться... Живуть у Вашім серці і в очах Солдати, вчителі і хліботворці. І на обліг рука перо схиля, І оживає у гарячім слові Сто раз в боях прострелена земля, Що стала вічним берегом любові.
Віктор Кочевський 1978 р.
|