Л. Куліш "Зізнання"

 О.Т.Гончару

За що люблю тебе, мій степе,
Твою гарячу оболонь?
Чи не за те, що крихти неба
Поклав ти на шорстку долонь;
Чи не тому, що в безгомінні
Важкий цар-колос дозріва
Й переливається в промінні
Висока тирса-космова;
Чи не за те, що хвильні далі
У мандри мрійника зовуть.
(Як не натискуй на педалі,
А майва спереду пливуть);
Чи не тому, що краще світу
Над тебе, степе, не знайти...
Душа налита вщерь привіту,
І серце сповнене одвіту,
Бо ними володієш ти.

Леонід Куліш